Забутий приклад для наслідування 4


Ще трохи вражень від поїздки в Остриню, але цього раз таких, що не стосуються польотів та відеозйомки, а просто думки вголос на рахунок патріотизму і відношення до нього нашої держави.

В Острині ми познайомилися з майже 90-літнім дідусем, Анастасієм Козаком, що 14 років тому виклав із каміння величезний тризуб, який видно навіть із космосу. За словами самого Анастасія, тризуб він будував цілий рік; самотужки носив каміння у двох сумках від найближчого крутого схилу (відстань у кількасот метрів), а односельчани мало того, що не бажали допомогти, та ще й вважали діда божевільним.Зрештою, Україна здобула незалежність, за яку боровся Анастасій у лавах УПА. Незалежність, за яку поклали голови його друзі і побратими. І, хоч питання визнання членів УПА героями постійно підіймається певними особами напередодні виборів, жодної конкретики у ставленні держави до своєї історії нема.

Та мова не про це. До домівки Козаків вже не раз приїжджали журналісти, розпитували діда про славне минуле і про те, що змусило його незважаючи ні на що самотужки будувати пам’ятник тим, для кого слово “свобода” не було пустим звуком. Мені здалося, що пан Анастасій радіє такій увазі. Мабуть, вірить, що таки не даремно стільки люду загинуло у боротьбі.

Не ображається, певно і на те, що державні діячі та й просто місцева влада ігнорує подвиг, вчинений на той час 75-річним ветераном (хоча, як на мене, цю історію варто би зробити прикладом для наслідування і внести у підручники (а не переписувати туди “славні діяння” сучасних президентиків).

Він просто не знає, як насправді державі чхати на ветеранів (причому як ветеранів УПА, так і ветеранів Червоної Армії – вони потрібні лише тоді, коли треба розпалити чергову спекуляцію довкола нашої історії). Бо доглядати за власноруч зведеним пам’ятником старому досі доводилося також самотужки (зараз, щоправда, місцева школа взяла “шефство” над святинею пана Анастасія, та всі ми знаємо, як працюють підлітки, вигнані на подібну толоку).

Тризуб Анастасій Козак будував не для себе, а щоби увіковічнити пам’ять про тих, хто життя не пошкодував для волі України; будував для того, щоби прославити рідну землю. Якраз ту Україну, яку влада скоро, вочевидь, змушена буде віддати кредиторам за борги.

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 thoughts on “Забутий приклад для наслідування