Яка різниця між 3D, 4D, 5D, 8D і т.п.?


Маркетингові заморочки у сфері кіноіндустрії досягнули вже воістину маразматичних висот і після шалеоного касового успіху фільму Джеймса Кемерона “Аватар”, який став фактично основним козирем у рукаві формату 3D, кількість цих самих D у назвах кінотетрів почала рости швидше, аніж на дріжджах. Хто не вірить, може переконатися на власні очі – в Івано-Франківську вже функціонує як мінімум один 8D кінотеатр (у приміщенні ТЦ “Арсен”).

Так само росе і загальна кількість таких розважальних закладів, бо вже є фірми, що пропонують створення цього бізнесу “під ключ”. Мінімальні інвестиції, дорогі квитки, короткі сеанси (в середньому 20 хвилин) – це ж запорука успіху. Тим більше, що люди типово ведуться на циферки у назві ні навіть не вникають у суть.

Яка різниця між 3D, 4D, 5D, 8D і т.п.?

Яка різниця між 3D, 4D, 5D, 8D і т.п.?

Ясне діло, якби ми могли знімати справді восьмивимірне (8 Dimensions) кіно, то вже, мабуть, вміли б подолати швидкість світла і заселили б галактику, як мінімум.
Що ж насправді означають усі оці D? У випадку фільмів 3D все відносно чесно, бо й справді використання спеціального обладнання дає можливість побачити об’ємну картинку. Інша річ, що переважно знімають фільми не у 3D, а просто конвертують у цей формат старі “плоскі” картини, фактично “висмоктуючи з пальця” третій вимір.

У випадку 4D кіно ситуація ще більш схожа на банальний “розвод”, бо під виглядом четвертого виміру нам пропонують… нюхати спеціальний листочок. Так, четвертим “виміром” називають запах, який має з’являтися у окремих епізодах фільму. Найпростіший (і найдешевший, мабуть) спосіб цей запах донести до глядача – то видати йому аркуш паперу зі спеціальним покриттям (помічали як жінки іноді нюхають каталоги з коспетикою від якогось “Оріфлейму”?), яке треба стерти у відповідний момент. Дешево і сердито.

Але і на цьому фантазія вправних маркетологів не закінчується і кінотеатри у форматі 5D, чи навіть 7D зараз уже не дивина. У цих закладах додаткові букви D беруться за рахунок різного роду спецефектів типу крісел, що рухаються, вітру в обличчя чи бризок води. Технологія примітивна, але вдалий підбір сюжетів такого кіно дійсно може принести глядачам задоволення. Втім, варто розуміти, що про кіно, як таке, тут вже не йдеться. Фактично у таких багато-D-кінотеатрах показують просто невеличкі ролики типу “американські гірки”, де всі спецефекти нескладно синхронізувати між собою. Про повноцінне кіно навіть у такому маркетинговому 8D мріяти, наразі, зарано.

Почитайте ще оце:

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *