Як я був рерайтером 5


 

Шукаю рерайтера

Як я був рерайтером

Не так давно я шукав рерайтера, якого хотів найняти за досить символічну ціну. З тієї затії поки нічого толком не вийшло, а от мені самому довелося нещодавно попрацювати рерайтером якраз за такі гроші. Працював не для себе, а на замовлення (допомагав одній особі, яку тут не називатиму). Отож, враження…

Для початку скажу, що 50 центів за кілознак – така-собі мінімальна ціна, з якої стартують всі рерайтери-початківці, тому сподіватися на якісний контент за такі гроші – невиправний оптимізм. Зі свого боку я намагався писати якісно, бо просто не можу клепати якусь фігню, тож утворився парадокс: продавав грамотні статті за тією ж ціною, що і купував неграмотні. Працював, як то кажуть, “у мінус”, зате здобув цінний досвід 🙂

Грамотний рерайт практично нічим не відрізняється від копірайту: треба прочитати якісь сайти чи книги, набрати інформації, потім сформувати власні статті. Ті люди, які працюють за копійки, зазвичай просто синонімізують чужі публікації, від того і якість така. Зате плюсом відповідального підходу і “глибокого рерайту” можна вважати зростання грамотності та ерудованості автора; особисто я тепер досить непогано орієнтуюся в автомобілях деяких брендів, та інших питаннях, які раніше мене просто не цікавили.

В той же час, рерайтинг – робота дуже напружена і нервова. Бо, хочеш чи ні, а написати задану кількість матеріалу треба за визначений проміжок часу і натхнення твоє нікого не цікавить. Це ще одна причина низькоякісних статей, які просто заполонили всі біржі.

А ще, як на мене, проблема неякісних статей та дешевої робочої сили у тому, що замовляють зазвичай статті з досить вузьких тем, причому тем конкурентних та дорогих. Фахівці у цій галузі не працюватимуть за їжу, а платити нормальні гроші копірайтерам наші веб-майстри поки переважно не готові. Саме тому у РУ-неті (та і в УА-неті теж) стільки “SEO-блогів”, де 99% публікацій – переливання “з пустого в порожнє”.

Особисто я, наприклад, досить обережно відносився у своїх статтях (хай навіть копієчних) до якихось рекомендацій чи порад, намагався хоч трохи розібратися у “матчастині”. Більшість “дешевих” копірайтерів не тратять свій час на такі “дурниці”, не кажучи вже про рерайтерів-синонімізаторів. Саме тому не варто сприймати серйозно будь-які поради, що Ви їх знаходите на сторінках веб-сайтів (ну хіба Ви точно знаєте, що автор публікації компетентний у своїй галузі).

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 thoughts on “Як я був рерайтером