Враження від TES V: Skyrim 12


Взагалі я не дуже полюбляю комп’ютерні ігри, хоча колись цілими днями і ночами просиджував за ними, та зараз наче переріс. Якщо розібратися, то граюся переважно у іграшки рольові (RPG), та й то – у класику жанру і базовані на ній фан-розробки типу Fallout of Nevada. Простіше кажучи, мої улюблені іграшки можна перерахувати на пальцях: це “Герої меча і магії”, “Цивілізація”, “Fallout“, ігри, що базуються на сеттингах AD&D, та, мабуть, і все.

Серіал “The Elder Scrolls” мені знайомий за старим уже хітом Morrowind, а от у популярний колись Oblivion я взагалі не грав. Зараз вирішив встановити собі Skyrim – дуже вже багато розмов про нього було. Скачав на торенті якийсь ре-пак, бо з моїм інтернетом ніякий Стім не працює, а на дисках у продажі – ті самі піратки переважно. Встановив, пограв кілька днів, ділюся враженнями від побаченого і відчутого.

Спочатку про установку і баги у грі. Можливо, всі мої проблеми через криворукий ре-пак, але встановлював іграшку я через танці з бубном: вона обов’язково хотіла зберігати тимчасові файли на системному диску, де в мене просто немає стільки вільного місця (треба порядку 10 Гб), тому довелося перепаковувати образи із пустими файлами, встановлювати, а тоді все замінювати вручну. Просто розпаковка даних без інсталяції приводила до непрацездатності гри. Одним словом, два дні пішло на шаманство і цікаво було ще до початку гри.

Інший неприємний момент – скриптові сценки і діалоги. Гра у них досить часто зациклюється – персонажі стоять і нічого не роблять. Рятує ситуацію швидкий сейв-лоад, або вихід з локації. Переважно рятує, хоча у особливо складних випадках доводиться використовувати консоль і завершати квести через неї.

На рахунок квестів, то їх багато різних. Є однотипні поштові завдання “піди-принеси”, є завдання “вбити монстра такого-то”, “знайти предмет такий-то”, “вбити всіх у локації такій-то”. Є і досить цікаві та неординарні завдання, приховані квести. Можна проходити основну сюжетну лінію, або забити на неї і грати за якусь із фракцій: гільдію злодіїв, гільдію вбивць, імперський легіон, повстанців – Братів Бурі, гільдію магів, або воїнів-соратників. Традиційно можна стати вампіром або перетворитися на вовкулаку. А ще можна розвивати мирні професії: ковальство, алхімію, енчантинг (зачарування), варити їжу, купувати нерухомість і одружитися. Причому дозволені у грі і одностатеві шлюби, але не полігамія.

Ну і остання складова гри – графіка. Вона у Skyrim дещо застаріла (все ж таки двигунець допилювали той самий, що використовувався у Fallout 3), але картинку видає гарну. Власники потужних комп’ютерів можуть всі налаштування поставити на максимум і насолоджуватися, ну а в мене все на рівні, трохи нижчому за середній і місцями помітно гальмує (правда рався фулл-скрін із роздільною здатністю 1680×1050). Фізика у грі теж така-собі, як і “штучний інтелект” – він навіть виглядає як штучний.

Що особливо сподобалося, то це загальні плани і віддаль промальовування пейзажів. Можна вибратися на вершину гори і звідти спостерігати за світом – видно всі міста і села довкола. Ясна річ, що тут не обійшлося без хитрощів і особливо багато деталей не буде видно (я взагалі думаю, що всі ці “задники” – просто наперед відрендерена картика, яку показують фоном), та виглядає вражаюче. Так само вражаюче виглядають і дракони. Здалеку, коли кружляють над лісом чи містом.

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 thoughts on “Враження від TES V: Skyrim

  • sod100

    Являюся великим фанатом серії TES. До виходу Скайріму, десь 1,5 роки грав в Oblivion. Скачав Скайрім ще в листопаді 2012 року (коли він тільки появився) і граю досі. Правда, зараз вже на такому рівні ( прокачав на 65), що проходиться все дуже легко. Пройшов головний квест з драконами (самий цікавий, раджу його лишити на останок) і майже всі гільдії (лишилася тільки гільдія воров). Графіка в ігри на найвищому рівні (особливо вночі). Бойова система на дві руки, крики голосом, різностороння магія, все просто супер. Дуже великий масштаб карти і реально є де просто погуляти, велика кількість пещер з лабіринтами. Погано в ігрі те, що коли ти прокачуєшся то не прокачуються твої вороги і тобі з ними легше воювати 🙂 Для мене ця ігра шедевр, хоча Облівіон трошки більше сподобався. Зараз чекаю на вихід квесту Давнгард, десь його має випустити компанія розробник Скайріму – Bethesda. Всім раджу пограти у цю прекрасну гру.

    • Akceptor Від автора

      Після Morrowind мені Skyrim здався трохи маленьким 🙂 Найбільше бісять гори, які увесь час треба оббігати, і відсутність левітації. В Моровінді були чари тевітації, які давали модливість літати і так скорочувати шлях, а тут до загубленого у горах селища треба годину добиратися.

  • mr.psiho

    По ходу так – всі глюки гри від того що піратка. Я граю ліцензію і жодних глюків не спостерігав.

    Я трохи грав Облівіон. Багато де був, але загалом прокачався десь до 15 лвл, тому, по суті, грав не довго) Але, імхо, у Скайрімі продуманіше майже все, а особливо система навиків і, звісно ж, відкривання замків (основне перейняли з Фолаута). Бо у Облівіоні дуже нікудишня система взлому, капець як я мучився..

    У Скайрім оригінальні підземелля/шахти, у них цікаво. У Скайрім усе навколо дійсно виглядає так, наче живе своїм життям відмінним від дій і життя героя. Це практично мультиплеєр але в офлайні)

    П.С. А у чому проблема з Стімом? Якщо є інтернет, то й стім працюватиме. І зі стіма качати те саме, що з торента (у плані зв’язку).. тільки надійніше, знаєш що точно скачаєш.

    П.П.С.Зараз пробиває грати Циву 5 мультиплеєр, але немає з ким зі знайомих((

    • Akceptor Від автора

      Зі Стімом проблема у тому, що GPRS. Тобто, теоретично показує в мене HSDPA, але 100 кілобіт швидкості це вже нормально, 200 – це супер. Та й до всього драконячий тариф 10 Гб трафіку за 120 гривень на місяць. Мені такими темпами качати зі Стіму взагалі ніяк.
      Стосовно продуманості світу, то так, тут досить детально і правдоподібно все (є нюанси з крадіжками – при високому рівні навички можна буквально серед міста стати невидимим і штани зняти із чувака). Але і недопрацювань вистачає, наприклад нормальної зброї і броні практично нема: як викував даердичний сет, так і ходжу у ньому – лише апгрейдю потрохи. А викувати її можна практично на початку гри. Не знаю про Облівіон, але у Моровінді такого не було, за хорошими шмотками доводилося лізти у дуже небезпечні місця.
      Крім того, репліки перехожих не надто вдалі, скажімо, все ще можна почути щось типу “Ти новий Соратник? Ти що, їм за пивом бігаєш?”, хоча фактично за пивом бігають вже мені.
      Ну і одноманітні квести трохи дістають. Фактично, фан є тільки у квестах Даедра 🙂

      • mr.psiho

        Діалоги – так, тут вони не допрацювали. Я можна сказати ще на початку гри і даедричні шмотки дістати ніяк не можу. То по цьому ніц не скажу. Поки розвиваю навик коваля штампуючи залізне барахло, скоро ельфійське добро зможу робити.
        У Облівіоні можна було різними методами схитрувати і дістати хороші речі. Імхо, все ж краще щоб якісні речі діставались за квести.
        Про одноманітні квести також чув від інших гравців, але на собі цієї одноманітності ще не відчув. Не знаю, можливо скоро почнеться)

        • Akceptor Від автора

          Елементарна штука: купуєш 100500 залізних зливків і 100500 шкіряних ременів (можна і самому зробити, в принципі) – і клепаєш 100500 залізних кинджалів. От і весь секрет – підіймаєш ковальство до 90, а далі робиш собі даедричний шмот.
          Одне що з грошима трохи напряг спочатку, та досить лише навчитися обчищувати кишені громадян – і все, ти мільйонер. У мене зараз 50 рівень десь і вже скуплено майже всі хати у містах, а бабла 70 000, а тратити нема на що – за гроші нічого не купиш просто, у продавців якийсь непотріб. Аналогічно і алхімія – трохи розкачався і вже мільйони гребеш лопатою.
          Інший прикол: зачаровані речі мають космічні ціни (2000 за кинджал – елементарно), а грошей у продавців нема таких. Ціни взагалі дикі: хату можна купити за 8 000, а броня моя коштує більше 10 000. Це ж абсолютно нереально.
          Фактично, така економічна модель робить з гри шутер, бо рольовий елемент відходить на задній план.
          Для мене в цьому жанрі добрим прикладом є “Готика” – от там дійсно гроші були дуже цінними і був резон займатися мирними справами (типу полювання). І життя мирних громадян там продуманіше, і вкрасти у когось із хати посеред білого дня взагалі нереально майже.

          • mr.psiho

            Ага, я вже в курсі про кинджали)) Це взагалі-то не правильно, коли навик збільшують однаково що за кинджал, що за натільну броню, наприклад.

            А от обкрадати не можу. Ось так не можу і все. Є ігри (наприклад Evil Genius), коли геймплей направлений на такий вид діяльності. Але ось у таких іграх як Скайрім, Фолаут – я просто не можу цього робити. Стоїть блок, і все) Хоча у поганців у цих іграх тирю без питань і коливань))
            Також і у Облівіоні – квести злодюг не проходив.

            • Akceptor Від автора

              Особисто я граю такі іграшки якраз за злодюг переважно, ну пре мене обкрадати людей, зламувати замки, діяти шантажем і підкупом. Мабуть, компенсую законослухняність у реалі 🙂

              • mr.psiho

                🙂

                Тоді, мабуть, я у таких іграшках компенсую своє бажання бачити дієвий караючий меч правосуддя для всіх поганців і взагалі. У облівіоні кожен раз воював з бандюгами допоки останній тупий клинок не зламається, і навіть якщо так, то добивав ще голими руками))

  • ThatSomeone

    А мені ось не дуже сподобався Скайрим. Не дуже люблю бігати сніжними ландшафтами 🙂 Але, що мені сподобалось так це те що можна в одну руку взяти одну зброю, а в другу іншу. Так весело атакувати відразу двома заклинаннями.

    • Akceptor Від автора

      Я цього не використовую, бо бігаю з мечем і в другій руці тримаю лікувальну магію. Зараз на легкому рівні складності більшість живності меч валить з 1 удару (даедричний, зачарований на додаткові пошкодження від вогню), а броня практично не пробивається навіть драконами. Якщо рівень складності підняти (я експериментую), то стає цікавіше, але все одно є можливість скрафтити собі імбові шмотки і просто ходити як термінатор.

  • sod100

    Розкажу про свою амуніцію 🙂 В мене так: Довавкін повністю одітий в даейдричну зачаровану броню. В одній руці даейдричний меч який зачарований на вогонь і мороз, в другій теж даейдричний меч який заточений на вогонь і захват душ.
    Рівень прокачуваності: 1)Ковальство (100), дуже легко набирається кінжалами. Зачарованість (100), теж легко набирається тими самими кінжалами але дуже довго треба бавитися з цим, головне купити або краще назбирати каменів душ. 3) Одноручна і Дворучна зброя (100). Впринципі зараз мені воювати мечами не цікаво, тому граю тільки магією, в одній руці вогонь, в другій здоровя (купив памятаю заклинание, що з першого разу відновлюється майже все здоровя). Ну і також крики (найчастіше використовую Безжалосную силу).
    Що в мене не прокачено це воровство и все, що з ним повязано.

    Зараз люблю просто побродити по самому Скайріму і знаходити все щось нове.