Вечірня муть 4


Іржавою копійкою Сонце скотилося за обрій. Комусь навіть здалося, що за далеким гавкотом собак і деренчанням цвіркунів чується як воно тарабанить зазубреними краєчками об далекі гори. Свинцеві хмари налилися кривавим маревом, наче оцей захід мав бути передвісником якогось страшного лиха, можливо навіть самого Апокаліпсису. От тільки заходить Сонце щовечора, а недобрі передчуття людства поки так і не справдилися…

Надвечір’я. Тонкий, ніби дівочий голос, момент між днем і ніччю завжди наповнений якоюсь таємничістю, навіть магією. Повітря стає прозорим, як сльоза, і водночас густим та в’язким, наче дим. І наче дим розвіюються денні турботи, поступаючись місцем втомі, сонливості, та примарним страхам, що ховаються у сутінках.

Увечері навіть знайомі з дитинства обриси рідних околиць набувають фантастичних відтінків. Здається, що за кожним кущем, у кроні кожного дерева, за кожним рогом причаїлося невідоме. Воно може означати цікаву пригоду, та переважно виливається у неприємності. На межі дня і ночі око людини перестає розрізняти окремі об’єкти і вони зливаються для нас у одну суцільну круговерть тіней. Тіні дерев і тіні будинків, тіні неспокійних примар та тіні сонних птахів, тіні далеких відзвуків людського життя і тінь дзвінкої нічної тиші.

Ще трохи і навіть тінь Сонця зникне з дзеркала небосхилу, а чорне небо, продірявлене цятками зірок, зіллється у єдине ціле із сонною землею, як воно було до початку часів. У темряві ночі потонуть звуки, стихне навіть набридливе дзенькотання мошкари; заснуть, закутавшись у вечірній смог міста; втомлені вечірніми походеньками привиди сховаються у давніх руїнах; лише невгамовні собаки подекуди прорізатимуть гавкотом дрімоту і тихо-тихо плюскотітиме захолола кава у чашці не надто пунктуального програміста, для якого ця ніч – тонка межа між вчасно завершеною і вщент проваленою роботою. Межа, не перетнути якої часто-густо здатні допомогти тільки чари…

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 thoughts on “Вечірня муть