Три способи заробітку для викладачів і вчителів 23


Отож, на дворі перше вересня і вже буквально через день студенти впевненою ходою покрокують до рідних ВНЗ. Викладачі теж виходять із відпустки і відразу ж стикаються із не надто оптимістичною картиною: якщо до студентів уряд ще сяк-так намагається втертися у довіру за рахунок підвищення стипендій (це у теорії, а як воно буде насправді сказати важко), то викладачі часто взагалі залишаються поза увагою. Гляньмо правді у вічі, кому зараз потрібна та вища школа?
Тому я собі спробував прикинути як може заробити викладач вищого навчального закладу якусь зайву (насправді далеко не зайву) копійчину. Причому не працюючи вантажником у вільний час, а хоч трохи тримаючись у рамках професійної діяльності. Якщо говорити у загальному, то існує три способи заробітку для викладачів: чесний, не зовсім чесний і зовсім не чесний 🙂 Але про все по черзі.

Чесний спосіб – це банальне репетиторство. Як не парадоксально, але є в наш час ще люди, яким хочеться поглибити власні знання у певній галузі. Мотивація у таких людей може бути дуже різною, але сам факт залишається. Тож, якщо викладач трохи розуміється на тому, що розповідає студентам, то у нього є непогана нагода підзаробити надаючи платні консультації певним особам. Скільки заробляють репетитори? Скажімо так, сто гривень за годину – далеко не межа, та заробіток залежить від кількості клієнтів, а з цим буває скрутно.

Не зовсім чесний спосіб полягає у тому, що викладач може не намагатися навчити студента, а просто виконувати контрольні роботі на замовлення. Ні для кого не секрет, що більшість студентів воліють потратити свій час не у бібліотеці, а на дискотеці. Багато хто готовий платити не лише за контрольні та курсові, але й шукає де можна купити лабораторні роботи. Фактично ідея видавати студентам завдання і самому ж потім продавати їм готові роботи виглядає дуже спокусливо. Фактично, це навіть і не злочин, хоча на компроміс із совістю піти таки доведеться.

Ну і, нарешті, зовсім нечесний спосіб, який випливає із попереднього, являє собою звичайнісіньке хабарництво. Хтось може подумати, що немає сенсу видавати завдання, самому їх виконувати і потім приймати, витрачаючи час на непотрібну імітацію діяльності. Значно простіше просто брати енну суму і ставити емну кількість балів у залікову книжку, пропускаючи деталі. Як би не намагалися боротися із цим відповідні органи, хабарництво у нашій країні набуло просто промислових масштабів. Звісна річ, із кримінальним кодексом жартувати не варто, та декому перспектива швидкого збагачення видається вартою ризику…

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

23 thoughts on “Три способи заробітку для викладачів і вчителів

    • Akceptor Від автора

      Хабарів не беру з морально-етичних причин (хоча не думаю, що хтось би зізнався, навіть якби брав). Просто коли йшов працювати в університет то вирішив: як виникне спокуса брати, то піду геть.
      В принципі, я і не зовсім чесним способом не заробляю. Пару раз допомагав студентам із дипломом за винагороду (якраз допомагав, повністю диплом не робив на замовлення ніколи), та й то не через гроші, а просто попросили добрі знайомі допомогти.
      Зараз не знаю як буде. Ціни ростуть, зарплата – ні. Якщо притискатиме потреба у грошах, то доведеться міняти роботу.

      • Василь

        А багато викладачів які не беруть хабарі? Як вони виживають на одній кафедрі з хабарниками? Чи вони сидять завжди “в себе” і на кафедрі не затримуються?

        • Akceptor Від автора

          Не скажу багато чи ні, бо не особливо в курсі. Буває по-різному. Людей можна зрозуміти хоч би тому, що зарплата асистента стартує десь на рівні 1200-1500 гривень, а стипендія студента в районі 700. Тобто спокуса брати хабар є, а студенти не проти платити, аби лиш не заважали їм відпочивати. Другий нюанс у тому, що зараз студентів практично не відраховують за неуспішність: як не здасть на другій перездачі, то здасть на двадцятій. Тож багато хто просто бере гроші і не затягує із очевидним результатом.
          Хабарництво ніхто не афішує, тому колеги можуть тільки із непрямих джерел дізнатися. Та й абсолютно чесних людей не буває, думаю, з цим просто всі вже змирилися.

        • Akceptor Від автора

          Скільки тобі раз казати, що хом’ячки – то не хабар? Де у кримінальному кодексі фігурують хом’ячки?

          • molinski

            А от і попався. Не знаю щодо хом’ячків, але один з тернопільсього політехнічного теж хабаря не брав. Поставив лише умову – принести планшет. Ну сума така нічого вийшла, навіть, якщо розбити на всіх – було зажирно.

            Ще одн схема до теми. Я не знаю мотивів, але одна викладачка розказувала старості що і де їй купити. І все детально, аж до точної суми. Що далі з тим товаром було, чи вона для себе чи на продаж чи назад здавала, чи взагалі – то її/родича магазин – не знаю, але такий вид хабаря існує і до сьогодні.

            П.С: щодо допомоги з дипломом, то не бачу в цьому нічого поганого. Сам ходив не до свого керівника, а до ншого викладача. Лише через причину – що керівник нічого по розробці сайтів не знав.

            • Akceptor Від автора

              > але один з тернопільсього політехнічного теж хабаря не брав. Поставив лише умову – принести планшет.
              Ну, так. Зовсім не хабар 🙂
              Втім, зараз планшети дешеві, так що хіба айпед новий замовляти 😉

              • molinski

                тоді планшет ще були солідними, а 200 грн з чоловіка – великою. Це не за екзамен,. звичайний залік.
                А ще одну деталь згадав – він ще список тих, хто без планшета не здасть, тобто без права на спробу навіть. Отаке

  • BeFree

    Варіант перший є дуже навіть поширеним і, як на мене, цілком прийнятний з будь яких міркувань у випадку, якщо на це вистачає часу. (Підтримую)
    Другий спосіб – тут хтось себе виправдовує – “та я ж його навчу на прикладах, покажу, розкажу як робити, а тоді він розповість та здасть”, тобто з думкою, що в голові бодай щось залишиться. (Не підтримую)
    Варіант три. Без коментарів. Не підтримую.

    Ну і варіант чотири. Цей варіант здебільшого, хоча й не тільки, для викладачів, які викладають/знають програмування, з рештою не тільки це, а й інші діяльності, які дозволяяють фрілансити ( http://neolans.net/tag/frilanser/ ).
    Це звісно не панацея, але варіант.

    • Akceptor Від автора

      Фріланс – то вже не пов’язана із основною роботою діяльність, я про нього тому і не згадував. А взагалі підробіток за межами професії зараз має практично кожен.

  • Ірина

    В моїй рідній альма-матері, яка знаходится в Донбасі,є винятки- викладачі, які не беруть. Але взагалі картина досить жахлива- коли ми закінчували, тих, хто тупо робив диплом за гроші було з кожної групи 5 чоловік (група десь близько 30). А зараз тільки 2-3 з кожної групи, хто робить самостійно. Але ж там діє принцип “маркетинг в мережі”- викладач ділиться з завідуючим. Завідуючий- з проректором. Проректор- з ректором. Всі ніби знають, що таке існує, але ніхто нічого не робить.

    • Akceptor Від автора

      Винятки є всюди. Я навіть можу сказати, що на окремих кафедрах (типу як у нас) виняток складають якраз хабарники. Не те, щоб рекламую, але просто коли людей на кафедрі 50, то це одне, а коли 5 – то всі один одного знають і тримаються у певних рамках, як не крути.
      Знову ж таки, економістів тисячі, там одним студентом більше чи менше погоди не зробить, тому у них можна навіть хабарі вимагати – платитимуть. Та й ідуть туди вчитися явно не бідні. А з “технарями” складніше хоч би тому, що їх менше (за окремими винятками, знову ж таки). У нас групи по 15-18 студентів десь, кожен на вагу золота, бо одна людина – то вже більш як 5% групи.

      • molinski

        У мене в групі з 25ти ніби чоловік, лише троє робили самі. Так причина не лише у знаннях чи не знаннях студентів, але й у тому, що керівники – тлумки. І у тому, що студенти просто не хочуть робити. Перш за все – не знають як.
        В схемі розробки дипломної задіяна бюрократична машина – і лише думка про неї вже втомлює. Ось і студенти роблять вибір “краще заплачу”. Ось таке

        • Akceptor Від автора

          Я диплом (магістерську роботу) робив сам практично без керівника. Тобто керівник тільки консультував і мотивував. Зараз студентам кажеш “проаналізуй наступні речі”, а вони жаліються, що нагуглити нічого не зуміли. А пробували хіба українською шукати і просто вводять тему роботи у пошук. Це ж нонсенс.
          Я якось порадив людям, аби курсову з електроніки зробити простіше було, зареєструватися на форумі про електроніку. І деякі потім жалілися, що не допомогло, хоча зареєструвалися вони на форумах про ПОБУТОВУ ТЕХНІКУ (*фейспалм*). Це не анекдот, а реальна історія х життя.

          • molinski

            Ось воно! Ще одна прогалина освіти, людей не вчать використовувати знання – просто сиплять суху інформацію. А це позначається і в неспроможності аналізувати.
            Звикли до готового.
            Про пошуки знаю 🙂 декому замість години пошуку – більше подобається сходити на новий фільм типу “Халк 154” чи т.п (іронізую).

            • Akceptor Від автора

              Ну, вибач. За одну пару в тиждень не дуже когось навчиш аналізувати. Тим більше, що купа гуманітарних і загальноосвітніх предметів, де треба вчити просто гігабайти непотрібної інформації.
              Знаєш із яким розділом найбільше проблем у наших дипломників? Із економічним! Його переробляють по 20 раз і часу на все інше практично не залишається. А деякі проекти взагалі не мають на меті отримання прибутку, що тоді писати у цьому розділі?

              • molinski

                та й ну, економічний зайняв в мене 2 години. А от охорона з купою непотребу – тиждень, бо та к*рва два рази бракувала.
                Ну а щодо однієї пари ,то не лише в парі причина. Там ще зі школи пеньки приходять.

            • Akceptor Від автора

              У кожного свої проблеми. У нас економіку не підписують з першого разу нікому.
              Про “пеньки” зі школи, то чого ти хотів, якщо зараз у ВНЗ шалені недобори і беруть всіх.