Думки вголос » Щоденник

Ліцензійна камасутра

Akceptor — Sun, 05 Sep 2010 09:45:55 +0000

Не так давно наш університет розщедрився на покупку деякого ліцензійного ПО; насправді, якби не постійні кризи і неадекватні ціни, то так робив би багато хто, але мова зараз не про це. Софтина називається FlowVision, її розробником є російська контора TESIS, але ми брали у посередника і офіційного партнера росіян, з Дніпропетровська. Програма не з дешевих, тому для її встановлення відправляють відповідного фахівця, та й навчання роботи входить у вартість.

Просто вразила процедура активації: ви генеруєте програмою якийсь хитрий файл, відсилаєте його електронною поштою (!) розробникам, у відповідь отримуєте файл ліцензії, яким і активуєте програму. Причому, генерування цієї ліцензії на стороні розробника відбувається, ймовірно, у ручному режимі, бо нас спочатку просили почекати кілька днів (з четверга до понеділка), але потім таки вислали ліцензію того ж дня увечері.

Далі – більше. Ліцензія у нас безтермінова, на 5 компів, а от присланий файл – всього на рік, та ще й для інших комп’ютерів процедуру доведеться повторити, причому отак морочитися доведеться щороку. І це при тому, що на торрентах цей софт (щоправда, трохи новіший білд) можна знайти без проблем, одразу з «ліками».

Хто шарить у законах, підкажіть таке: купивши програму цілком законно я можу поставити її піратську версію? Чи це незаконно і за наші гроші нам тепер ще й мозги компостувати будуть?

У чорному-чорному лісі

Akceptor — Tue, 24 Aug 2010 06:32:00 +0000

Цього разу маршрут нашої подорожі пролягав старою бетонкою у Чорному лісі, що веде до покинутої секретної колись частини ракетних військ. Подейкують, що раніше тут була не просто військова частина, а справжнісіньке військове містечко, мешканці якого мали навіть московську приписку. Достеменно ж відомо, що навіть на військових картах цей об’єкт було позначено як піонерський табір…

Навіть зараз входити в цей ліс без дозволу наче й не можна (хоча не через військових, а просто тому, що тут заповідна зона), втім на це правило мало хто зважає і бетонкою катається досить автівок, а в лісі збирають гриби і просто відпочивають (сумніваюся, що у всіх тих людей є відповідний дозвіл). Та й були ми проїздом, розпалювати багаття, вигулювати собак не збиралися. Власне, про саму бетонку розповідати не особливо є про що: дорога тягнеться через ліс десятки кілометрів, на диво в гарному стані і не розібрана місцевими мешканцями. Може таки охороняється якось.

Місцями обабіч дороги дерева ростуть якось дивно, ніби там яка гравітаційна аномалія. А може просто вітер погнув

Трохи ближче до військової частини на перехрестях трапляються отакі пам’ятники Степанові Бандері, з подачі нашої влади ініціативних свідомих громадян уже не героя, які закликають брати з нього приклад і бути патріотом. Чомусь у форм-факторі надгроб’я…

В самій частині теж залишилось мало цікавого: всі підземні приміщення затоплено водою трохи менше, ніж повністю.

Наземні споруди (казарми, гаражі, тощо) не затоплено, і вони навіть практично цілі зовні, якщо не рахувати розбитих вікон.

З середини ж винесено практично все. Правда, до видовбування зі стін труб та проводки ще не дійшло.

Ну і агітматеріали не познімали

Тому довго ми там не затрималися і рушили додому, вирішивши скоротити шлях ґрунтовою дорогою через населений пункт під гордим йменням Посіч. Деталі – в наступному пості.

Лєбєдєв, атдай часьі!

Akceptor — Tue, 17 Aug 2010 14:46:42 +0000

Може згадував уже, що нещодавно купив собі годинника CANYON (альтиметр, термометр, компас – всі діла). Не від великих прибутків, просто задовбався кожного разу находу витягувати телефон з кишені, тож майже 400 гривень довелося віддати за отаку іграшку.

Але розмова зараз не зовсім про мене. Ото сьогодні перелистував ЖЖшечку такого-собі Тьоми Лєбєдєва і побачив там отаке: ідентичний годинник. Навіть не знаю що тепер робити: викинути нафіг, продати комусь, чи почати пишатися, що сам Артємій вибрав такі самі «котли» як у мене? Пише, що ніби нормальний годинник, до речі

Хочете знати, що ще у мене таке саме, як у Тьоми Лєбєдєва? То не забудьте додати нашу стрічку у свій RSS reader – дізнаватиметеся про все першими

Вояж на Манявський водоспад

Akceptor — Mon, 16 Aug 2010 17:19:35 +0000

І знову трохи про нещодавні події з мого життя. Зрештою, я таки купив велосипед з 29″ колесами, причому зробив це акурат у п’ятницю, 13 числа, всупереч всіляким забобонам А щоб протестувати покупку у «бойових умовах» прямо у суботу ми вирушили в поїздку до Манявського водоспаду, який минулого разу побачити нам не пощастило. Виїхали не надто рано, о 9, маючи намір повернутися до 20. Скажу відверто, я думав що буде важче. Велосипеди з великими колесами наче просто створені для поїздок у гори (якщо порівнювати з класичними «гірськими» MTB, то різниця просто вражає): дрібні нерівності рельєфу велосипед навіть не помічає, накату з гірки достатньо для того, аби при спуску відпочити до наступного підйому, та й угору їхати значно приємніше, аніж на традиційних 26-дюймових колесах.

Сам водоспад теж не розчарував: дістатися до нього було нелегко, дорогою назад навіть довелося трохи підштовхувати чиїсь побиті у екстремальній поїздці «Жигулі» (рев автівки без глушника у горах просто не передати словами), але видовище просто казкове. Шкода, що часу посидіти і помилуватися не було – тож просто скупалися і попили пива. Дорогою назад сонце трохи сховалося і навіть пробував накрапати дощик. Безуспішно.

На жаль, не встигли потрапити ні в Манявський скит, ані на грязьовий вулкан поблизу Старуні, тож доведеться якось повторити вояж .

Трохи про все

Akceptor — Thu, 12 Aug 2010 05:35:08 +0000

Такий-собі пост-підсумок. Скоріше, навіть не підсумок, а проміжні результати моєї кипучої діяльності. По-перше, змінив шаблон блогу (насправді, цей шаблон подобається мені менше за старий, але іноді зміни просто необхідні), не виключено, що трохи згодом підберу гарніший. По-друге, якийсь бот виюзав весь мій ліміт трафіку з сайту (ага, навіть безліміт має свої обмеження) і довелося шукати спосіб як його від сайту віднадити. Проблему вже вирішено, ліміти – поновлено.

І, нарешті, вирішив таки купити собі новий велосипед, бо доводити до нормального стану старий дорого і довго.

69er – гібридний байк

Akceptor — Mon, 02 Aug 2010 17:53:08 +0000

Навздогін велосипедній замітці про бігфутовий «Спеш» хочу поділитися ще однією велосипедною цікавинкою: гібрид ту-найнера з звичайним MTB, тобто переднє колесо ставлять великого діаметру (традиційно 29″), а от заднє – менше, наприклад 26″. Таким чином отримують більший гіроскопічний ефект за рахунок великого переднього колеса, зате економлять на вазі та й швидкості набиратиме такий гібрид значно жвавіше – розкрутити задню 29″-ку ще треба мати духу.

Звідки взялася назва 69er особисто я не розумію: пошук у Google в більшості випадків видає подробиці досить популярної пози з Камасутри, то ж не раджу шукати інформацію про такі велосипеди в присутності дітей (та й в присутності своєї ревнивої дівчини теж;)). В продажі якось теж не зустрічав (воно й не дивно, попит на подібних монстрів у нас невеликий), зате з’явилося бажання трохи допрацювати свого старого вела «напильником»; після покупки нового, звісно ж

Мишенятко

Akceptor — Sat, 17 Jul 2010 06:24:26 +0000

Отакого хижого звіра зловили вчора в аспірантській Вірніше, не зловили, а просто підібрали: чи то на мишеня так спека подіяла, чи воно просто нас ігнорувало, але тваринка просто сиділа, вчепившись лапками у рушник. Проте це зовсім не завадило їй трохи полякати присутніх жінок і дівчат

З цього можна зробити висновок, що миші крутіші навіть за Чака Норріса: маленькі, без бороди і капелюха, але такі страшні…

Хочу такий!

Akceptor — Sat, 26 Jun 2010 16:18:18 +0000

Зацініть картинку: правда красень? Для тих, хто не в курсі – Ви бачите новий велик HardRock від Specialized, але це не просто ще один «Спеш» – бо колеса у цього хардтейла діаметром цілих 29 дюймів. Додайте до цього кантрійну зовнішність (включно з широкими позашляховими шинами) і отримаєте реальний всюдихід, який і в горах не пропаде і на трасі матиме пристойну швидкість.

Отака конячка продається в одному із Франківських веломагазинів всього за 5000 гривень з невеликим (у межах знижки) «хвостиком» і вже котру ніч не дає мені заснути спокійно. Бо бувають випадки, коли бачиш щось і воно настільки западає в душу, що просто слів нема, а я на такому ще й трохи покатався.

Правда вся ця вінансова криза настільки затягнулася, що чесному асистенту навіть на велосипед грошей не вистачає Мушу чекати зарплати, або сподіватися що хтось на день народження подарує

Усі на річку!

Akceptor — Thu, 10 Jun 2010 04:40:21 +0000

Зі всіми цими дипломниками, дощами і роботою я зовсім забув про те, що вже більше тижня як настало літо. Тому «купальний сезон» розпочав тільки вчора і зараз ділюся враженнями. Якщо коротко: вода – просто супер! От тільки комарів розвелося просто безліч

Івано-Франківськ, велодень 2010

Akceptor — Sat, 29 May 2010 17:39:12 +0000

Цьогорічний велодень позаду, тож можна написати декілька слів за гарячими слідами так би мовити… Отож, організація трохи краща, ніж того року; людей більше – отож, велосипедний спорт стає популярним, як і самі велосипеди у якості засобу пересування. Колона проїхала містом практично без інцидентів, щоправда машини супроводу не одразу зрозуміли що від них вимагається, але потім наче виправилися Але годі слів – дивіться самі: я зафільмував моменти проїзду колони окремими вулицями, ось наприклад відео з вулиці Богдана Лепкого, в HD.

Ще трохи відео з різних вулиць можна побачити у моїй стрічці на юТубі