Думки вголос

Цього разу маршрут нашої подорожі пролягав старою бетонкою у Чорному лісі, що веде до покинутої секретної колись частини ракетних військ. Подейкують, що раніше тут була не просто військова частина, а справжнісіньке військове містечко, мешканці якого мали навіть московську приписку. Достеменно ж відомо, що навіть на військових картах цей об’єкт було позначено як піонерський табір…

Навіть зараз входити в цей ліс без дозволу наче й не можна (хоча не через військових, а просто тому, що тут заповідна зона), втім на це правило мало хто зважає і бетонкою катається досить автівок, а в лісі збирають гриби і просто відпочивають (сумніваюся, що у всіх тих людей є відповідний дозвіл). Та й були ми проїздом, розпалювати багаття, вигулювати собак не збиралися. (continue reading…)

І знову трохи про нещодавні події з мого життя. Зрештою, я таки купив велосипед з 29″ колесами, причому зробив це акурат у п’ятницю, 13 числа, всупереч всіляким забобонам А щоб протестувати покупку у «бойових умовах» прямо у суботу ми вирушили в поїздку до Манявського водоспаду, який минулого разу побачити нам не пощастило. Виїхали не надто рано, о 9, маючи намір повернутися до 20. Скажу відверто, я думав що буде важче. Велосипеди з великими колесами наче просто створені для поїздок у гори (якщо порівнювати з класичними «гірськими» MTB, то різниця просто вражає): дрібні нерівності рельєфу велосипед навіть не помічає, накату з гірки достатньо для того, аби при спуску відпочити до наступного підйому, та й угору їхати значно приємніше, аніж на традиційних 26-дюймових колесах.

Сам водоспад теж не розчарував: дістатися до нього було нелегко, дорогою назад навіть довелося трохи підштовхувати чиїсь побиті у екстремальній поїздці «Жигулі» (рев автівки без глушника у горах просто не передати словами), але видовище просто казкове. Шкода, що часу посидіти і помилуватися не було – тож просто скупалися і попили пива. Дорогою назад сонце трохи сховалося і навіть пробував накрапати дощик. Безуспішно.

На жаль, не встигли потрапити ні в Манявський скит, ані на грязьовий вулкан поблизу Старуні, тож доведеться якось повторити вояж .

Навздогін велосипедній замітці про бігфутовий «Спеш» хочу поділитися ще однією велосипедною цікавинкою: гібрид ту-найнера з звичайним MTB, тобто переднє колесо ставлять великого діаметру (традиційно 29″), а от заднє – менше, наприклад 26″. Таким чином отримують більший гіроскопічний ефект за рахунок великого переднього колеса, зате економлять на вазі та й швидкості набиратиме такий гібрид значно жвавіше – розкрутити задню 29″-ку ще треба мати духу.

Звідки взялася назва 69er особисто я не розумію: пошук у Google в більшості випадків видає подробиці досить популярної пози з Камасутри, то ж не раджу шукати інформацію про такі велосипеди в присутності дітей (та й в присутності своєї ревнивої дівчини теж;)).  В продажі якось теж не зустрічав (воно й не дивно, попит на подібних монстрів у нас невеликий), зате з’явилося бажання трохи допрацювати свого старого вела «напильником»; після покупки нового, звісно ж

Зацініть картинку: правда красень? Для тих, хто не в курсі – Ви бачите новий велик HardRock від Specialized, але це не просто ще один «Спеш» – бо колеса у цього хардтейла діаметром цілих 29 дюймів. Додайте до цього кантрійну зовнішність (включно з широкими позашляховими шинами) і отримаєте реальний всюдихід, який і в горах не пропаде і на трасі матиме пристойну швидкість.

Отака конячка продається в одному із Франківських веломагазинів всього за 5000 гривень з невеликим (у межах знижки) «хвостиком» і вже котру ніч не дає мені заснути спокійно. Бо бувають випадки, коли бачиш щось і воно настільки западає в душу, що просто слів нема, а я на такому ще й трохи покатався.

Правда вся ця вінансова криза настільки затягнулася, що чесному асистенту навіть на велосипед грошей не вистачає Мушу чекати зарплати, або сподіватися що хтось на день народження подарує