Думки вголос

Дивно якось виходить: коли продовжували контракт про базування російського флоту в Україні, то Президент обіцяв, що взамін Росія погодиться надати знижку на газ. Зараз же уряд раптом заявив, що ціна на той-таки газ для населення скоро виросте аж на 50%. Постає логічне питання: чи то Росія нас дурить, чи власний Президент.

А Президент тим часом раптом захотів повернути собі колишні повноваження. Вірніше, захотів не він, а свідома частина Верховної Ради, така-собі кааліція, яка вирішила повернути Президентові першу скрипку у державі. Ну що ж, теперішня влада вирішила не зраджувати своєму хобі скасовувати будь-які рішення влади попередньої.

Віктор Федорович – людина слова. Ось тільки обіцянки позбавити звання героя України командира УПА Романа Шухевича виконує чужими руками, та головне ж результат. І чесний донецький суд, керуючись виключно буквою закону, радо задовольняє позов простого, але спраглого до справедливості, громадянина Анатолія Соловйова. Сам Соловйов нічого проти Романа Шухевича, звісно ж, не має. Просто не дає йому спати спокійно той факт, що героєм України стала людина, яка, виявляється, не була її громадянином, бо померла до проголошення незалежності. Нагадаю також що нещодавно такий самий чесний і справедливий донецький суд уже ухвалив схоже рішення у справі, яка стосувалася визнання недійсним указу тепер уже екс-президента Віктора Ющенка стосовно присвоєння звання героя України Степанові Бандері.

(continue reading…)

Україна - для людей

Нещодавно наш улюблений президент Віктор Янукович відвідав братню Росію і поспілкувався з їхнім улюбленим президентом. Серед результатів зустрічі: питання про перемовини щодо продовження термінів дислокації у нас братнього чорноморського флоту. А також Янукович пообіцяв відібрати звання героїв у Бандери та Шухевича і всіляко сприяти процвітанню російської мови.

В зв’язку з цим хочу запропонувати іще декілька кроків, які точно наблизять Україну до людей, а людей, відповідно, до України:

1. Відмінити букву «ґ«. Будьмо ближчими до братніх росіян, у яких в абетці тілько одна буква. Як варіант, обміняти нашу букву ґ на їхній ґаз.

2. Відмінити також і букву «ї«, або хоч би перейменувати її на «ё» – це також дозволить використовувати російську розкладку для нашої абетки (як і положено молодшому брату, букву ы набиратимемо двома клавішами).

3. Здати в оренду Росії не тільки  нашу газотранспортну систему, але й водопостачання та каналізацію. Нехай всі труби будуть в одних руках!

4. Забрати-таки портрет Мазепи з десятигривневої банкноти: найкращий кандидат на це місце – український поет А.П. Чехов!

5. Відмінити дурну постанову про дубляж кіно українською мовою. Всі нормальні люди панімают русскій. Українською говорять тільки казли, а Україна ж тепер не для них…

Сталося так, що на наступний день після «теледебатів», які Віктор Федорович чомусь проігнорував, Юлія Тимошенко завітала до Станіславова, а мені пощастило потрапити на її виступ

Не буду розповідати про враження, хоча їх море. Не буду говорити про зміст промови – масс-медіа все донесуть до мас. Скажу лишень що потрапити всередину було нескладно – запрошення (без яких, між-іншим, в приміщення драмтеатру не впускали) нам видали в університеті; а от вибратися назовні до завершення зустрічі – задача не з простих.

Юлія Володимирівна, звісно, не може контролювати дії своєї служби охорони, але людині, далекій від політики (як оце я), іноді важко зрозуміти таку елементарну річ: чому громадянин демократичної держави не може покинути приміщення, в якому виступає політик (по-суті, слуга народу). Натомість, охоронець запропонував нам покурити в туалеті О_о. Правда, зрештою нас таки випустили, вірніше навіть вивели, через службовий вихід, провівши довгим заплутаним коридором повз декількох охоронців.

Працівників СБ та й саму Юлію Володимирівну можна зрозуміти: напередодні другого туру можливі всілякі казуси. Особисто мене вразила реакція працівниці драмтеатру, найімовірніше прибиральниці, яка, власне, і супроводжувала нас до виходу. Виходить, якщо мені раптом не хочеться слухати виступ прем’єрки, то я вже мало не бандюк і місце мені, за словами жіночки, на шахтах в Донецьку. А тепер говоріть що хочете про «Схід і Захід – разом» і все таке…