Думки вголос

Не так давно наш університет розщедрився на покупку деякого ліцензійного ПО; насправді, якби не постійні кризи і неадекватні ціни, то так робив би багато хто, але мова зараз не про це. Софтина називається FlowVision, її розробником є російська контора TESIS, але ми брали у посередника і офіційного партнера росіян, з Дніпропетровська. Програма не з дешевих, тому для її встановлення відправляють відповідного фахівця, та й навчання роботи входить у вартість.

Просто вразила процедура активації: ви генеруєте програмою якийсь хитрий файл, відсилаєте його електронною поштою (!) розробникам, у відповідь отримуєте файл ліцензії, яким і активуєте програму. Причому, генерування цієї ліцензії на стороні розробника відбувається, ймовірно, у ручному режимі, бо нас спочатку просили почекати кілька днів (з четверга до понеділка), але потім таки вислали ліцензію того ж дня увечері.

Далі – більше. Ліцензія у нас безтермінова, на 5 компів, а от присланий файл – всього на рік, та ще й для інших комп’ютерів процедуру доведеться повторити, причому отак морочитися доведеться щороку. І це при тому, що на торрентах цей софт (щоправда, трохи новіший білд) можна знайти без проблем, одразу з «ліками».

Хто шарить у законах, підкажіть таке: купивши програму цілком законно я можу поставити її піратську версію? Чи це незаконно і за наші гроші нам тепер ще й мозги компостувати будуть?

Оце подумалось таке: якби Вам належало померти просто зараз, то які б відчуття у Вас були? Чи досить часу Ви провели з друзями і близькими, з людьми, яких любите? Чи достатньо жили, насолоджуючись, а не просто марно вбивали час? Чого було б найбільше шкода, а за що раділи би?..

PS

Невже в блогах обов’язково повинні бути картинки до записів?

Ходив учора з друзями в одну потенційно ґламурну кафушку на пиво. Отам і згадав про одне питаннячко на засипку, яке мучило мене досить давно.

От чому на базарі люди торгуються за якусь гривну-другу, в магазині купують по карточках зі знижкою декілька відсотків мало не носовички навіть, а от в кафе офіціантам «на чай» залишити десятку – елементарно. Тому що так прийнято: на базарі треба торгуватися а в кафе давати чайові? Чи, може, з якогось принципу?

Я не говорю про тих, хто реально не має грошей (бо вони і в кафушках не сидять), а про пресічну більшість.

Може згадував уже, що нещодавно купив собі годинника CANYON (альтиметр, термометр, компас – всі діла). Не від великих прибутків, просто задовбався кожного разу находу витягувати телефон з кишені, тож майже 400 гривень довелося віддати за отаку іграшку.

Але розмова зараз не зовсім про мене. Ото сьогодні перелистував ЖЖшечку такого-собі Тьоми Лєбєдєва і побачив там отаке: ідентичний годинник. Навіть не знаю що тепер робити: викинути нафіг, продати комусь, чи почати пишатися, що сам Артємій вибрав такі самі «котли» як у мене? Пише, що ніби нормальний годинник, до речі

PS

Хочете знати, що ще у мене таке саме, як у Тьоми Лєбєдєва? То не забудьте додати нашу стрічку у свій RSS reader – дізнаватиметеся про все першими