Думки вголос

Напевно, кожен знає, який сьогодні день: іменини Володимира, на честь всім відомого дядечка з одногривневої купюри, що у далекому 988 хрестив Київську Русь. І, хоч дата зовсім не «кругла», багато хто святкує цей день, а росіяни навіть намагаються зробити його мало не державним святом; насправді ж ставлення до такої події просто не може бути однозначним.

При всій повазі до християнства, варто зрозуміти, що хрещення Русі до віри та релігії відношення мало дуже далеке – насамперед тут справа була у політиці і з таким самим успіхом слов’яни могли за один день стати мусульманами чи кришнаїтами. Тож церкві, перш ніж святкувати цей день, варто замислитися над том, чому  релігію, яка проповідує добро, любов і прощення насаджували силою, а людину, яка все це затіяла, ще й зарахували до лику святих.

В той же час, з точки зору політичної стабільності хрещення принесло свої плоди, об’єднавши Русь (і ставши приводом для винищення противників, про це теж не варто забувати).

Оце частенько думаю: чому більшість світових релігій такі схожі? Всі вони проповідують переважно любов і пропонують допомагати ближньому, часто навіть всупереч власним інтересам (я б навіть сказав: переважно на шкоду собі). Релігії вчать давати нужденним і не чекати на винагороду за добрі вчинки, бо за все добре воздасться десь на Небесах (як варіанти: у Раю, або при реінкарнації, або просто карма посвітлішає). Що характерно, самі священнослужителі власного вчення часто-густо не особливо прагнуть дотримуватися. Наприклад, відомо, що простіше верблюдові пролізти у вушко голки, аніж багатому увійти у Царство Боже. Та це зовсім не заважає багатьом «святим отцям» старатися в’їхати у Рай на власному «Порше», чи, накрайняк, на якомусь «Лексусі».

Десь так само міркують, вочевидь, і деякі всіми визнані філантропи: вкрасти мільярд і пожертвувати мільйон на сирітський притулок. Добра справа очевидна, а от факт крадіжки ще довести треба. Збираємо гроші на розробку ліків від раку та СНІДу, а в цей час у світі тисячі людей помирають від виліковних хвороб: просто не мають грошей на ліки. Будуємо храми з золотими куполами, друкуємо якісну поліграфію про Боже царство та всезагальну любов до ближніх – а в цей час люди помирають від голоду…

Але найбільше шкода, що у світі таки вистачає дійсно добрих і чуйних людей; тих, хто піклується про ближніх не по велінню якоїсь священної книжки, а за покликом серця.  І особисто мені буде дуже прикро, якщо раптом виявиться, що немає ніякого Раю і ніякої карми; якщо життя просто закінчується, раз і назавжди, без жодної надії на винагороду чи покарання. Бо тоді всі оці хороші люди – просто жертви масштабного всесвітнього лохотрону, а всі інші – просто дуже розумні і ґламурні тварини…

Часто ми не помічаємо очевидних речей, не хочемо бачити чогось перед самим своїм носом, натомість, шукаючи одкровення там, де його зроду не було.

Біблія – велика книга і там багато чого написано. І її читають мільярди: одні як Святе Писання, інші – просто як художній твір; хтось шукає докази існування Бога, дехто – помилки, які свідчили б про Його відсутність. Скільки людей – стільки й думок. Мене дивує інше: чому ми так часто в своїх пошуках звертаємося по допомогу до різного роду служителів культу, навіщо людині потрібна церква і чому так багато послідовників у різних сектантів? А насправді ж усе просто…

Простіше вірити в Бога, якого бачиш; Бога, в якого можна спитати поради і Він відповість; Бога, що стежить за кожним твоїм вчинком, допоможе у скруті і покарає за гріх. А якщо не підкаже сам Бог, то завжди є люди, які все про Нього знають і можуть дати пораду. Простіше бути праведником, коли достеменно відомо чого робити не можна. Простіше покаятися, коли є кому сказати, що вам пробачили. Тому й були так популярними свого часу індульгенції, тому так тягнуться люди до різношерстих пророків і месій.

Але як складно було б жити, якби не було всіх цих заповідей і священних книг, не було тлумачень і заборон. Чи достатньо людям простого «Бог є Любов» для того, щоб зрозуміти суть Його задуму? Чому християни у всьому світі продовжують запитувати у священників як треба жити, коли їм всім добре відомо, що була людина, яка показала як треба? Чи доведеться Всевишньому колись нас судити і карати за гріхи, чи ми вже й самі достатньо себе засудили і покарали своїми власними руками? Чи зможе Всемогутній простити тих, хто сам себе уже простити не в силах?

Віра. Релігія. Церква.

Bіра дається людині від народження… Віра в майбутнє, віра в себе, віра в щось вище за людський розум…

Без віри немає людини, саме вона рухає нашими вчинками, не дає просто так померти.

Релігія з’являється на сцені життя тоді, коли людині вже не досить просто вірити у щось, коли ви хочете гарантій і не знаєте хто може їх дати. На місце абстрактої віри в майбутнє і в себе приходить віра у конкретну ідею чи божество. Релігія грунтується на вірі, оскільки це зручно коли не треба нічого пояснювати.

Таємничі ритуали заміняють спроби вирішувати самостійно і людині вже не потрібна віра в себе – тільки в релігію, де Бог завжди знає краще і все вирішують за тебе.

Церква просто використовує релігію в своїх цілях. Щоб жити за рахунок людей, щоб контролювати людей, щоб використовувати їхню віру. Церква береться трактувати релігійні догми, вказувати що правильно і у що вірити. Свободу, яку дає людині віра, церква забирає у неї.

Що вона дає взамін вирішувати вам…