Думки вголос

Напевно, кожен знає, який сьогодні день: іменини Володимира, на честь всім відомого дядечка з одногривневої купюри, що у далекому 988 хрестив Київську Русь. І, хоч дата зовсім не «кругла», багато хто святкує цей день, а росіяни навіть намагаються зробити його мало не державним святом; насправді ж ставлення до такої події просто не може бути однозначним.

При всій повазі до християнства, варто зрозуміти, що хрещення Русі до віри та релігії відношення мало дуже далеке – насамперед тут справа була у політиці і з таким самим успіхом слов’яни могли за один день стати мусульманами чи кришнаїтами. Тож церкві, перш ніж святкувати цей день, варто замислитися над том, чому  релігію, яка проповідує добро, любов і прощення насаджували силою, а людину, яка все це затіяла, ще й зарахували до лику святих.

В той же час, з точки зору політичної стабільності хрещення принесло свої плоди, об’єднавши Русь (і ставши приводом для винищення противників, про це теж не варто забувати).

Оце частенько думаю: чому більшість світових релігій такі схожі? Всі вони проповідують переважно любов і пропонують допомагати ближньому, часто навіть всупереч власним інтересам (я б навіть сказав: переважно на шкоду собі). Релігії вчать давати нужденним і не чекати на винагороду за добрі вчинки, бо за все добре воздасться десь на Небесах (як варіанти: у Раю, або при реінкарнації, або просто карма посвітлішає). Що характерно, самі священнослужителі власного вчення часто-густо не особливо прагнуть дотримуватися. Наприклад, відомо, що простіше верблюдові пролізти у вушко голки, аніж багатому увійти у Царство Боже. Та це зовсім не заважає багатьом «святим отцям» старатися в’їхати у Рай на власному «Порше», чи, накрайняк, на якомусь «Лексусі».

Десь так само міркують, вочевидь, і деякі всіми визнані філантропи: вкрасти мільярд і пожертвувати мільйон на сирітський притулок. Добра справа очевидна, а от факт крадіжки ще довести треба. Збираємо гроші на розробку ліків від раку та СНІДу, а в цей час у світі тисячі людей помирають від виліковних хвороб: просто не мають грошей на ліки. Будуємо храми з золотими куполами, друкуємо якісну поліграфію про Боже царство та всезагальну любов до ближніх – а в цей час люди помирають від голоду…

Але найбільше шкода, що у світі таки вистачає дійсно добрих і чуйних людей; тих, хто піклується про ближніх не по велінню якоїсь священної книжки, а за покликом серця.  І особисто мені буде дуже прикро, якщо раптом виявиться, що немає ніякого Раю і ніякої карми; якщо життя просто закінчується, раз і назавжди, без жодної надії на винагороду чи покарання. Бо тоді всі оці хороші люди – просто жертви масштабного всесвітнього лохотрону, а всі інші – просто дуже розумні і ґламурні тварини…

Часто ми не помічаємо очевидних речей, не хочемо бачити чогось перед самим своїм носом, натомість, шукаючи одкровення там, де його зроду не було.

Біблія – велика книга і там багато чого написано. І її читають мільярди: одні як Святе Писання, інші – просто як художній твір; хтось шукає докази існування Бога, дехто – помилки, які свідчили б про Його відсутність. Скільки людей – стільки й думок. Мене дивує інше: чому ми так часто в своїх пошуках звертаємося по допомогу до різного роду служителів культу, навіщо людині потрібна церква і чому так багато послідовників у різних сектантів? А насправді ж усе просто…

Простіше вірити в Бога, якого бачиш; Бога, в якого можна спитати поради і Він відповість; Бога, що стежить за кожним твоїм вчинком, допоможе у скруті і покарає за гріх. А якщо не підкаже сам Бог, то завжди є люди, які все про Нього знають і можуть дати пораду. Простіше бути праведником, коли достеменно відомо чого робити не можна. Простіше покаятися, коли є кому сказати, що вам пробачили. Тому й були так популярними свого часу індульгенції, тому так тягнуться люди до різношерстих пророків і месій.

Але як складно було б жити, якби не було всіх цих заповідей і священних книг, не було тлумачень і заборон. Чи достатньо людям простого «Бог є Любов» для того, щоб зрозуміти суть Його задуму? Чому християни у всьому світі продовжують запитувати у священників як треба жити, коли їм всім добре відомо, що була людина, яка показала як треба? Чи доведеться Всевишньому колись нас судити і карати за гріхи, чи ми вже й самі достатньо себе засудили і покарали своїми власними руками? Чи зможе Всемогутній простити тих, хто сам себе уже простити не в силах?

Іноді мені здається, що життя схоже на гру. Ну, ви це вже певно чули: сюжет фіговий, але класна графіка…
Та з кожним прожитим днем переконуюся, що головне не графіка і навіть не сюжет, і взагалі ця гра якась «урізана». Сейвитись не можна, деякі функції працюють аби-як, меню взагалі недоступне. Та й мануалу толкового нема.
А головне, всі обіцяють: «це тільки демка, пройдете її правильно – в кінці буде секретний прохід на новий рівень», а вже там буде все класно: і коди на безсмертя, і купа нових фічок, і детальна інструкція. Навіть фід-бек від розробника.
А я так не хочу, я хочу відразу пограти в реліз, а не в довбану урізану піратку!

ДАЙТЕ СЕРІЙНИК ДО ЖИТТЯ!..