Думки вголос

• Затіяв черговий ребрендинг. Мені подобаються темні тони, тому і блог буде з темним дизайном.
• Метрологічне. Подекуди в РУ-неті натрапляв на суперечки як правильно називати «одиницю вимірювання хліба»: буханка, батон, просто хліб? От в українській мові є гарне, хоча чомусь не надто поширене слово «хлібина».
• Особисте. Чомусь знову намічається затяжна депресія. Можливо, це наслідки зміни погоди, або закінчення відпустки. Влітку до речі, я практично не відпочивав, якщо не рахувати трьох велопоїздок.

Ходив учора з друзями в одну потенційно ґламурну кафушку на пиво. Отам і згадав про одне питаннячко на засипку, яке мучило мене досить давно.

От чому на базарі люди торгуються за якусь гривну-другу, в магазині купують по карточках зі знижкою декілька відсотків мало не носовички навіть, а от в кафе офіціантам «на чай» залишити десятку – елементарно. Тому що так прийнято: на базарі треба торгуватися а в кафе давати чайові? Чи, може, з якогось принципу?

Я не говорю про тих, хто реально не має грошей (бо вони і в кафушках не сидять), а про пресічну більшість.

Закохані часто кажуть про свою «половинку» що вона – подарунок долі. І в цьому подарунку нам подобається яскрава обгортка, яку ми бачимо спочатку, упаковка.
Коли ж приходить час відкрити «подарунки», то всередині, як правило, виявляється якась непотрібна фігня. І тоді залишається або запхнути її куди подалі і кинутись на пошуки нових яскравих обгорток, або ж знайти спосіб для чогось використати те, що нам дісталося. Як показує досвід, часто навіть найбезглуздіший подарунок може бути досить корисним.