Думки вголос » Криза

Карантин по-нашому

Akceptor — Sat, 31 Oct 2009 06:39:30 +0000

Можу поспорити, зараз тільки і розмов буде, що про карантин. І це зовсім не дивно: на моїй пам’яті «нафту» не закривали ніколи. Втім, і зараз карантин в університеті Нафти і Газу закінчується 9 листопада, в той час як на вищому рівні його оголосили аж до 13 числа. І ще, попри карантин універ чомусь продовжує працювати.

Особисто я не зовсім розумію нащо тягати по грипозній погоді купу людей на роботу. Особливо якщо взяти до уваги той факт, що пари відмінили. Ну будемо ми сидіти на кафедрах і по деканатах. Будемо мерзнути дорогою на роботу і додому. Хтось таки захворіє, хтось зробить собі «ліве» лікарняне. А потім нам знову доведеться працювати по суботах і поночах приймати відробки. Просто супер…

Я взагалі дивуюся нашим людям. Якого, питається, набиватися в аптеки купами і там чхати і кашляти одне на одного? Нащо взагалі ці маски? Ви хоч в курсі, що їх міняти треба раз в 2 години щонайменше? Я бачив народ, який тупо ходить замотавшись у шарфик чи хустку. І як ці предмети гардеробу мають захистити їх від хвороби? Навпаки, якщо через них дихати, то тканина намокає і ризик захворіти стає більшим. Я розумію що криза, але якого деякі маршрутки як були битком набиті народом, так і зараз зовсім не порожні? Чи це спеціально для тих, кому не «пощастило» підхопити якусь заразу в аптеці? Навіть першокласник знає, що при епідемї слід уникати натовпу. От школи закрили, кінотеатри, кажуть, закрили, а от любі «пижики» - то святе. Або я чогось не розумію, або це просто такий екстрім-атракціон.

Про версії на рахунок причин епідемії я взагалі мовчу. Навіть не так, пропоную приз – упаковку аспірину – тому, хто подасть найбільш оригінальну версію в коментах

Дисертація

Akceptor — Thu, 08 Oct 2009 06:52:28 +0000

Вирішив таки братися за справу серйозно. І тут відразу помітно один нюанс: вітчизняної літератури по темі витратовимірювання зовсім мало. Якщо не брати до уваги старі-престарі радянські книжки (а навіть всім відомий підручник Кремльовського з року в рік просто перевидають, мінаючи обкладинку) – восновному англомовна.

І, знаєте, у нас ніколи не буде кінця кризі і зубожінню. Бо за кордоном журнали платять авторам статей гонорари, а в нас – автори платять за те, що їх статтю надрукують. Зате англомовних статей в інеті просто купа (just register and pay $14.99), а от толкових статей бодай на російській – це ще треба вміти шукати. Вчитися жити треба у «клятих» капіталістів, а не кредити випрошувати все нові і нові.

А чому студенти не знають англійської, хоча і в школі їх вчили, і на першлму курсі пари були, і навіть на курси спеціальні дехто ходив, я взагалі зрозуміти не можу. Отака-от «весела» картинка виходить

За@#$ло!

Akceptor — Wed, 11 Mar 2009 09:13:48 +0000

Тут могла би бути написана якась гламурна фігня, якісь філософські притчі, зрештою просто анекдот.
Але нічого такого. Просто чергове ниття як все задрало.
Задрала робота, тупа трата свого часу.
Задрали люди, яким пофіг на все.
Задрало розказувати що треба вчитися, а вчитися ніхріна не треба – всеодно роботи НЕ БУДЕ!
Задрала грьобана держава, де тільки і розмови про політику. Нахріна?
Ви дійсно вірите що можете щось змінити? Вірите, що ваша думка когось цікавить?
Та на вас тупо ложили. І їм до дупи чи ви будете жити і голосувати за них, чи виздихаєте нахер. Бо бабла натирили стільки, що можуть спокійно жити в якійсь Панамі.
Задрали москалі з своїми постійними замашками.
Задрали пробки і ями на дорогах, срач навколо. І що, сука, любу проблему запросто можна вирішити баблом.

Дибільні святкування всяких днів універу, пафосні промови і торба знамениті і поважні академіки.
Хрони і баптисти. І погода просто за@#$ла

Homo homini lupus est

Akceptor — Wed, 11 Mar 2009 09:06:27 +0000

Як на мене, то намагатися любити людей – то просто невдячна справа. Гляньмо правді у вічі – людина наймерзенніше створіння на світі. Ми тільки й можемо що кричати про справедливість, самопожертву і гуманізм, а самі тим часом дивимось як би вгризтися комусь у горлянку. Ми можемо засуджувати корупцію і одночасно давати хабарі, можемо переживати через збільшення викидів у атмосферу, але самі кидаємо сміття мимо урни. Бо людина завжди бачить тільки прорахунки інших. Більш того, ми заємо що самі ми нічим за них не кращі і на їхньому місці робили б ТАК САМО. Просто ніхто не хоче цього визнати.
Я тисячу разів чув від різних людей фрази типу:»Наша влада погана, от я б на їхньому місці…» і жодного разу не почув далі ПРАВДУ. Виявляється, нами правлять негідники і егоїсти, а ми просто втілення доброчесності. І коли я кажу їм, що, будучи при владі, топтав би всіх, і що й вони самі вчинили б точно так само… Здогадайтесь яка реакція.
Ми просто БОЇМОСЯ визнати свою справжню сутність, бо тоді вже не буде приводу комусь докоряти.
Я часто думаю як Бог може все це терпіти і прийшов до висновку що Він просто відійшов кудись. У справах.

Тінь

Akceptor — Mon, 23 Feb 2009 11:08:04 +0000

З ким поведешся, від того й наберешся… Ніколи не задумувався над тим, наскільки глибокою і правдивою може бути ця народна мудрість. І наскільки страшною…
Деколи я думаю що страждаю від параної, деколи – що краще б якби так і було. Дедалі частіше. І все частіше думаю як добре було б вмерти і не мучитись. Бо з кожним днем, з кожною прожитою хвилиною, втрачаю себе.
Хтозна, може гарний психолог чи й психіатр зміг би допомогти. Можливо мені просто треба виговоритися, розібратися в собі… Лікарі зараз можуть пересадити навіть серце від однієї людини іншій, але мало хто здатен прооперувати сам себе. Мені ж пропонується препарувати свою душу. Розібрати на шматочки і там, в глибинах темного колодязя божевільних думок, шукати крихти істини. Більш того, спробувати зібрати себе знову…
Іноді мені здається, що я вже перестав існувати; що моя матеріальна оболонка давно вже позбавлена власної душі і наповнена, натомість, думками, мріями, сподіваннями і переконаннями інших. Тисячами частинок особистостей людей, з якими довелось мені мати справу. Наче губка, спраглий мозок всмоктує краплини чужого єства, щоби заповнити порожнечу, якій немає краю. Але, як і голему зі старої байки, чужа магіє дає тільки життя. Не душу.
Кого ви бачите, коли дивитеся в дзеркало? Ви знаєте ту людину, що повторює кожен ваш рух, кожен порух? Хто вона? І чи є в неї вибір ким бути: німим відображенням дійсності, чи окремою, самодостатньою її частинкою?.. Бути самим собою…
Чи зможе відображення покинути дзеркало коли захоче? Чи зможе захотіти? Воно ж бо тільки безтілесна копія, чи то пародія на оригінал. Створене щоб лякати, щоб смішити, щоб поправити зачіску або макіяж.
Життя – театр, та не ми вибираємо собі ролі.
Я… Кажу “я” – бо так вже повелося. Скоріше за звичкою, аніж за необхідністю. Одна буква, та скільки в ній змісту. Я – дзеркало; криве дзеркало, у якому відображається наш світ. Грішний чи праведний. Не дзеркалу вирішувати – у нього інша роль.
Бути не суддею, а свідком. Копіювати, а не грати роль. Подивіться – і ви побачите там себе, та тільки вам вирішувати чи вірити таємничій поверхні. Блискучій, але холодній. Вона відбиває свтло сонця, але ніколи не зможе сяяти самостійно.
Я – тінь… Відбиток, який можна побачити, але торкнутися – зась. Тінь, яку відкидає реальність у світлі міріадів мерехтливих лампадок-людей. Як і кожна тінь, я існую допоки горть світло. І з кожною новою долею, з якою перетинається моє життя, новий промінчик прорізає морок, створюючи ще одну ледь помітну, сіру пляму тіні. Знову і знову, аж поки світло не заповнить собою все довкола, не залишаючи місця для тіні… Тоді мене не стане.
Але і в повній темряві немає тіней. Коли світло людських життів згасне – зникну і я. Не зможу бути тим, ким є зараз: всіми і ніким… Водночас.
Може тоді я нарешті знайду спокій… Може навчуся любити и ненавидіти по-справжньому. А не у відповідь. Може сам стану актором, а не кривлятимусь, як німе відображення. І сам зможу освітити бодай шматочок реальності, аби дати надію на існування іншим. Таким як я.
ТІНЯМ…

Газ чи легалайз?

Akceptor — Mon, 26 Jan 2009 15:35:08 +0000

Ходять чутки що Європа планує запровадити легалайз на кшталт Нідерландів: дозволити продаж і вживання марихуани. В світлі боротьби з курінням це може виглядати дивно (хоча у них штраф за домішки тютюну в косяках – не найбільша дивина), але економічно 100% вигідно. Якщо дозволити вживання «трави», то в бюджет потече нефігова річка бабла – чим не спосіб подолати кризу?
Україні таке щастя поки-що не світить
А дарма. Уявіть як класно було би засіяти наші безкрайні поля (які зараз безтолку стоять, порослі бур’янами) висококласною «травою» і налагодити експорт її у Європу. Це ж стратегічний продукт!
Тоді Росія може нафіг перекривати свої газопроводи – нам і так буде тепло
А ще краще запустити їх у реверсному режимі і качати наш «газ» братній Росії.