Думки вголос

Оце чогось знову потягло мене на філософію типу «нащо ми живемо?» і в тому ж дусі. Бо якщо подивитися у купу всяких книг, трактатів і священних писань, то всі сходяться в одному: треба любити людей, не чинити зла, і взагалі справжні тру-ангели всі як один білі та пухнасті. От тільки критерії тієї білизни чогось різні…

Взяти хоча б таку акцію як «я краще ходитиму голою, аніж у хутрі» , чи вже традиційне для декого вегетаріанство.  Так, мені теж дуже шкода тваринок, особливо знов-таки біленьких і пухнастих. І так, звірі теж хочуть жити, а не прагнуть стати чиїмось коміром, або сумочкою, чи котлетою на Вашому столі. Погані люди вбивають тваринок, хороші – не їдять м’яса і не одягають хутра.

От тільки халепа: навіть вегетаріанці чомусь спокійно ласують рибою, і серце їх не болить і душа не щемить. Може тому, що рибки німі і не кричать коли їх вбивають? У мене вдома два оскари плавають у акваріумі і, повірте, жаги до життя у них не менше, аніж у кролика, а розуму, здається, навіть більше. Принаймні, господаря вони впізнають і щиро радіють, коли бачать баночку з кормом (буржуйський «віскас» рибка їсть не гірше за кішок), махають хвостами, ніби цуценята. А, може, ми просто занадто мало про них знаємо?

Якщо вже дійсно взялися шанувати життя, то давайте будемо послідовними. Або не будемо взагалі… Як може говорити про охорону природи той, у кого в гаражі два «хаммери» з мотором завбільшки з шафу? Пересідайте на велосипеди, шановні наші зірки Чи ж меблі у Вас вдома з відходів і каменю, чи все-таки обрали елітні сорти дерева? І особнячки теж, певно, не термальними водами опалюються. Отака от боротьба за зелену планету. Зелену, як ліс, чи зелену як долари?

І ще один сумбурний пост. Знов про віруси, таблетки і ще про вибори та клоунів кандидатів…
Спочатку купа білбордів по вулицях викликала посмішку: ніяких імен – тільки займенники. Виявляється, Україні потрібен він, працює вона, а заважають вони. Поки передвиборча кампанія не стартувала, агітація велась за анонімусів, а потім плавно перетворилася у феєричну циркову виставу. Бо як ще можна назвати вибори, в яких беруть участь такі метри сучасної політики як Василь Противсіх (ну так, древнє українське прізвище) і Степан Раков (цей приізвище може і не міняв, але з ініціалом і так непонано звучить)? Проте ці громадяни намагаються дістатися «держваного корита» своїми силами, а не використовують задля цього нанотехнології…

Як нанотехнології можуть допомогти стати президентом (continue reading…)

Можу поспорити, зараз тільки і розмов буде, що про карантин. І це зовсім не дивно: на моїй пам’яті «нафту» не закривали ніколи. Втім, і зараз карантин в університеті Нафти і Газу закінчується 9 листопада, в той час як на вищому рівні його оголосили аж до 13 числа. І ще, попри карантин універ чомусь продовжує працювати.

Особисто я не зовсім розумію нащо тягати по грипозній погоді купу людей на роботу. Особливо якщо взяти до уваги той факт, що пари відмінили. Ну будемо ми сидіти на кафедрах і по деканатах. Будемо мерзнути дорогою на роботу і додому. Хтось таки захворіє, хтось зробить собі «ліве»  лікарняне. А потім нам знову доведеться працювати по суботах і поночах приймати відробки. Просто супер…

Я взагалі дивуюся нашим людям. Якого, питається, набиватися в аптеки купами і там чхати і кашляти одне на одного? Нащо взагалі ці маски? Ви хоч в курсі, що їх міняти треба раз в 2 години щонайменше? Я бачив народ, який тупо ходить замотавшись у шарфик чи хустку. І як ці предмети гардеробу мають захистити їх від хвороби? Навпаки, якщо через них дихати, то тканина намокає і ризик захворіти стає більшим. Я розумію що криза, але якого деякі маршрутки  як були битком набиті народом, так і зараз зовсім не порожні? Чи це спеціально для тих, кому не «пощастило» підхопити якусь заразу в аптеці? Навіть першокласник знає, що при епідемї слід уникати натовпу. От школи закрили, кінотеатри, кажуть, закрили, а от любі «пижики»  - то святе. Або я чогось не розумію, або це просто такий екстрім-атракціон.

Про версії на рахунок причин епідемії я взагалі мовчу. Навіть не так, пропоную приз – упаковку аспірину – тому, хто подасть найбільш оригінальну версію в коментах

Вирішив таки братися за справу серйозно. І тут відразу помітно один нюанс: вітчизняної літератури по темі витратовимірювання зовсім мало. Якщо не брати до уваги старі-престарі радянські книжки (а навіть всім відомий підручник Кремльовського з року в рік просто перевидають, мінаючи обкладинку) – восновному англомовна.

І, знаєте, у нас ніколи не буде кінця кризі і зубожінню. Бо за кордоном журнали платять авторам статей гонорари, а в нас – автори платять за те, що їх статтю надрукують. Зате англомовних статей в інеті просто купа (just register and pay $14.99), а от толкових статей бодай на російській – це ще треба вміти шукати. Вчитися жити треба у «клятих» капіталістів, а не кредити випрошувати все нові і нові.

А чому студенти не знають англійської, хоча і в школі їх вчили, і на першлму курсі пари були, і навіть на курси спеціальні дехто ходив, я взагалі зрозуміти не можу. Отака-от «весела» картинка виходить