Думки вголос » Дурка

Ліцензійна камасутра

Akceptor — Sun, 05 Sep 2010 09:45:55 +0000

Не так давно наш університет розщедрився на покупку деякого ліцензійного ПО; насправді, якби не постійні кризи і неадекватні ціни, то так робив би багато хто, але мова зараз не про це. Софтина називається FlowVision, її розробником є російська контора TESIS, але ми брали у посередника і офіційного партнера росіян, з Дніпропетровська. Програма не з дешевих, тому для її встановлення відправляють відповідного фахівця, та й навчання роботи входить у вартість.

Просто вразила процедура активації: ви генеруєте програмою якийсь хитрий файл, відсилаєте його електронною поштою (!) розробникам, у відповідь отримуєте файл ліцензії, яким і активуєте програму. Причому, генерування цієї ліцензії на стороні розробника відбувається, ймовірно, у ручному режимі, бо нас спочатку просили почекати кілька днів (з четверга до понеділка), але потім таки вислали ліцензію того ж дня увечері.

Далі – більше. Ліцензія у нас безтермінова, на 5 компів, а от присланий файл – всього на рік, та ще й для інших комп’ютерів процедуру доведеться повторити, причому отак морочитися доведеться щороку. І це при тому, що на торрентах цей софт (щоправда, трохи новіший білд) можна знайти без проблем, одразу з «ліками».

Хто шарить у законах, підкажіть таке: купивши програму цілком законно я можу поставити її піратську версію? Чи це незаконно і за наші гроші нам тепер ще й мозги компостувати будуть?

Справи весільні

Akceptor — Tue, 18 May 2010 15:24:18 +0000

От чомусь захотілося висловити декілька думок про весільні справи, а саме – про підхід нашого народу до одруження. Якщо чесно, то не розумію я наших весільних традицій, а особливо всієї оцеї показушності?

От скажіть, який сенс перетворювати день, що мав би бути найщасливішим у житті пари, в марафон з одягання незручного (особливо для жінок) одягу, метушні та біганини? Нащо всі ці однакові, наче клоновані, білі сукні, довжелезні черги до ЗАГСу в суботу та неділю, обов’язкове гуляння та шаблонні фотосесії в парку? Невже щойно одруженій парі цікаві всі ці конкурси і застілля в шумній компанії людей, добру половину з яких взагалі ніхто не знає? Зручно після цілого дня мороки сидіти за столом у весільному платті?

Про фотографії я взагалі мовчу. Скільки бачив весільних фотоальбомів – всі на один манер: то наречений тримає обраницю на долоні, то вони обіймаються на фоні якогось фотошопного водоспаду чи моря, то весело танцюють десь у садочку чи парку. В результаті весь день перетворюється для молодят не на свято, а на якусь виставу. І в результаті залишається не пам’ять про весело проведений час, а всього лише фальшиві світлини у домашньому альбомі і стандартний компакт-диск з лебедями і рушничками. А свято молодого подружжя стає святом тільки для гостей, які люблять напитися на шару, і різного роду організаторів весільних міроприємств, фотографів, операторів, музикантів, що встигають за ці дні непогано «зрубати бабла». І, як я помітив, так у нас влаштовано практично будь-яке свято.

Наші герої: хто вони?

Akceptor — Wed, 21 Apr 2010 14:41:02 +0000

Віктор Федорович – людина слова. Ось тільки обіцянки позбавити звання героя України командира УПА Романа Шухевича виконує чужими руками, та головне ж результат. І чесний донецький суд, керуючись виключно буквою закону, радо задовольняє позов простого, але спраглого до справедливості, громадянина Анатолія Соловйова. Сам Соловйов нічого проти Романа Шухевича, звісно ж, не має. Просто не дає йому спати спокійно той факт, що героєм України стала людина, яка, виявляється, не була її громадянином, бо померла до проголошення незалежності. Нагадаю також що нещодавно такий самий чесний і справедливий донецький суд уже ухвалив схоже рішення у справі, яка стосувалася визнання недійсним указу тепер уже екс-президента Віктора Ющенка стосовно присвоєння звання героя України Степанові Бандері.

Для довідки: громадянами України не були також Тарас Шевченко, Іван Франко, Григорій Сковорода… Хм, виявляється, і на наших гривнях зображено теж не громадян України? Ага, а я вже якось пропонував змінити дизайн грошей. Тепер залишилося тільки нагородити орденами всіх оцих правопоборників. Та що там, вони ж громадяни України, то ж можуть бути її героями…

Пісеньки пишуться, бабло – качається…

Akceptor — Mon, 29 Mar 2010 09:57:20 +0000

Наш зірковий працює конвеєр,
Пісеньки пишуться, бабло качається
(C) Бумбокс, «Що ти зміг»

Українська нація, звичайно, дуже співоча, але ж, як кащуть наші сусіди, «що надто – то не здорово». Не знаю як кого, але особисто мене дивує величезна кількість різного роду кастингів типу «Караоке на майдані», «Фабрики зірок» і тому подібних клонів і клоунів. Виглядає на таке-собі святкування посеред чуми: в той час, як до фінансової кризи додалися ще й вибори, ми тільки і робимо, що співаємо.

Виглядає так, ніби вся країна населена 14-літніми гламурними дівчатками, яким тільки і треба що «поколбасіться» під музику чергового новоявленого зіркового секс-символа. І особливо цікаво у цьому світлі дізнатися куди подіваються ці багатообіцяючі молоді дарування після кількох миттєвостей примарної слави. Чому їхнє місце щоразу займають нові «таланти»? Справді схоже на конвеєр, але на конвеєр, що штампує ширпотреб і брак: поносив і викинув. Хоч і лайно, проте щоразу нове, блискуче і яскраве

Легкі гроші або конференція по-нашому

Akceptor — Wed, 10 Mar 2010 21:33:18 +0000

Якось я вже писав про особливості сучасної вітчизняної науки, зокрема, про гонорари навпаки. А тепер ідея для тих, хто хоче заробити купу грошей практично без затрат

Ідея проста: ми проводитимемо лохотрон інтернет-конференцію. Із затрат: декілька баксів на хостинг, годинка на установку форуму, розсилка запрошень. Ціну за участь візьмемо невисоку – гривень 50 з учасника цілком достатньо. Далі починаємо збирати дивіденди. По-перше – гроші за участь; по-друге – халявний контент на сайт. Нехай дурні платять копірайтерам по декілька у.о. за 1000 знаків: нам статті напишуть аспіранти і доценти, причому абсолютно задарма Навіть ні, вони ще й самі заплатять за «публікацію на веб-ресурсі». По-третє, підіймемо відвідуваність сайту. Теж задарма – людям же треба пообговорювати доповіді, позадавати питання, поспілкуватися між собою. Наш форум до їхніх послуг.

Отак просто і зі смаком отримуємо справжнісіньке 3 в 1. Ну а якщо Ви – представник крутого ВУЗу, то тут ще більше варіантів для маневру. Наприклад, можна проводити реальну конференцію, просто якось оголосити, що сьогодні участь (у вартість входить публікація тез доповіді обсягом аж 1 аркуш формату А4) – всього 120 гривень, а вже завтра – 150. Ну і ясно що відправити таке повідомлення треба не раніше аніж позавчора. Нехай учасники подумають як їм оперативно знайти гроші

5 золотих ідей для Януковича

Akceptor — Sat, 06 Mar 2010 10:04:46 +0000

Україна - для людей

Нещодавно наш улюблений президент Віктор Янукович відвідав братню Росію і поспілкувався з їхнім улюбленим президентом. Серед результатів зустрічі: питання про перемовини щодо продовження термінів дислокації у нас братнього чорноморського флоту. А також Янукович пообіцяв відібрати звання героїв у Бандери та Шухевича і всіляко сприяти процвітанню російської мови.

В зв’язку з цим хочу запропонувати іще декілька кроків, які точно наблизять Україну до людей, а людей, відповідно, до України:

1. Відмінити букву «ґ«. Будьмо ближчими до братніх росіян, у яких в абетці тілько одна буква. Як варіант, обміняти нашу букву ґ на їхній ґаз.

2. Відмінити також і букву «ї«, або хоч би перейменувати її на «ё» – це також дозволить використовувати російську розкладку для нашої абетки (як і положено молодшому брату, букву ы набиратимемо двома клавішами).

3. Здати в оренду Росії не тільки нашу газотранспортну систему, але й водопостачання та каналізацію. Нехай всі труби будуть в одних руках!

4. Забрати-таки портрет Мазепи з десятигривневої банкноти: найкращий кандидат на це місце – український поет А.П. Чехов!

5. Відмінити дурну постанову про дубляж кіно українською мовою. Всі нормальні люди панімают русскій. Українською говорять тільки казли, а Україна ж тепер не для них…

Монітор чи телевізор?

Akceptor — Fri, 26 Feb 2010 14:11:32 +0000

Гуляли вчора по магазинах побутової та комп’ютерної техніки і помітили дивну річ. Модні нині LCD-телевізори якісь надзвичайно дорогі. Середня ціна 22″ РК-телевізора коливається в районі позначки 4000 гривень. А от LCD-монітор з аналогічною діагоналлю (і ясно що більшою роздільною здатністю) з вбудованим TV-тюнером вартує майже вдвічі менше!

Зауважте, що такий монітор мало того, що з пультом у комплекті, та ще й запросто може бути підключений до практично будь-якої домашньої аудіо-відео апаратури: від розмаїття роз’ємів просто очі розбігаються. Питання в тому, чим мотивована така різниця…

Особливості вітчизняної політики

Akceptor — Tue, 02 Feb 2010 15:48:01 +0000

Сталося так, що на наступний день після «теледебатів», які Віктор Федорович чомусь проігнорував, Юлія Тимошенко завітала до Станіславова, а мені пощастило потрапити на її виступ

Не буду розповідати про враження, хоча їх море. Не буду говорити про зміст промови – масс-медіа все донесуть до мас. Скажу лишень що потрапити всередину було нескладно – запрошення (без яких, між-іншим, в приміщення драмтеатру не впускали) нам видали в університеті; а от вибратися назовні до завершення зустрічі – задача не з простих.

Юлія Володимирівна, звісно, не може контролювати дії своєї служби охорони, але людині, далекій від політики (як оце я), іноді важко зрозуміти таку елементарну річ: чому громадянин демократичної держави не може покинути приміщення, в якому виступає політик (по-суті, слуга народу). Натомість, охоронець запропонував нам покурити в туалеті О_о. Правда, зрештою нас таки випустили, вірніше навіть вивели, через службовий вихід, провівши довгим заплутаним коридором повз декількох охоронців.

Працівників СБ та й саму Юлію Володимирівну можна зрозуміти: напередодні другого туру можливі всілякі казуси. Особисто мене вразила реакція працівниці драмтеатру, найімовірніше прибиральниці, яка, власне, і супроводжувала нас до виходу. Виходить, якщо мені раптом не хочеться слухати виступ прем’єрки, то я вже мало не бандюк і місце мені, за словами жіночки, на шахтах в Донецьку. А тепер говоріть що хочете про «Схід і Захід – разом» і все таке…

Про вибори і епідемію

Akceptor — Sun, 08 Nov 2009 08:56:28 +0000

І ще один сумбурний пост. Знов про віруси, таблетки і ще про вибори та клоунів кандидатів…
Спочатку купа білбордів по вулицях викликала посмішку: ніяких імен – тільки займенники. Виявляється, Україні потрібен він, працює вона, а заважають вони. Поки передвиборча кампанія не стартувала, агітація велась за анонімусів, а потім плавно перетворилася у феєричну циркову виставу. Бо як ще можна назвати вибори, в яких беруть участь такі метри сучасної політики як Василь Противсіх (ну так, древнє українське прізвище) і Степан Раков (цей приізвище може і не міняв, але з ініціалом і так непонано звучить)? Проте ці громадяни намагаються дістатися «держваного корита» своїми силами, а не використовують задля цього нанотехнології…

Як нанотехнології можуть допомогти стати президентом – це розмова окрема. Насправді ми поки-що не здатні створити мікроагітаторів, які будуть роздавати листівки мухам, але багатьом кандидатам варто записати вірус H1N1 до числа своїх політичних радників. Бо епідемія свинячого грипу в Україні розгорнулася так доречно – практично напередодні чергового великого свинства. І всі бажаючі одразу ж взялися допомагати виборцям хто чим може: і намордники пов’язки у китайців закупили, і всеукраїнський карантин оголосили (а що налякані люди тепер змушені безвилазно сидіти вдома, то більше часу приділятимуть телевізору і передвиборчій агітації), і навіть чудо-панацею звідкись завезли. Особливо чутливі до народного горя кандидати навіть взялися гроші збирати і мало не власноручно маски шити. Ну і, звичайно, як в такій ситуації без взаємних звинувачень? Правда тут ніякої інтриги: президент звинувачує кабмін, западєнці – Януковича, а всі відповіді, напевне, знає Тігіпко, от тільки питати у нього чомусь ніхто не поспішає

І хоча цирк – це завжди весело, в такій ситуації є один великий мінус. Хоч досить скоро вибори відбудуться і цирк змушений буде поїхати, та хтось із клоунів таки залишиться з нами на цілих 5 років…

FPV3 – Польоти в горах

Akceptor — Sun, 14 Jun 2009 17:09:31 +0000

Відео з третього вильоту. Чесно скажу: це не гори, а просто невеликі пагорби неподалік Франика. Але всеодно гарно.

Польоти по камері: Третій виліт from Akceptor on Vimeo.

Третій політ на пагорбах за Підлужжям, біля колиби «Шершень».
Апаратура вже досить обкатана і якість картинки значно краща. Правда поруч з дорогою проходить лінія електропередач, тому сигнал деколи слабшає.