Думки вголос » Вибори

Наші герої: хто вони?

Akceptor — Wed, 21 Apr 2010 14:41:02 +0000

Віктор Федорович – людина слова. Ось тільки обіцянки позбавити звання героя України командира УПА Романа Шухевича виконує чужими руками, та головне ж результат. І чесний донецький суд, керуючись виключно буквою закону, радо задовольняє позов простого, але спраглого до справедливості, громадянина Анатолія Соловйова. Сам Соловйов нічого проти Романа Шухевича, звісно ж, не має. Просто не дає йому спати спокійно той факт, що героєм України стала людина, яка, виявляється, не була її громадянином, бо померла до проголошення незалежності. Нагадаю також що нещодавно такий самий чесний і справедливий донецький суд уже ухвалив схоже рішення у справі, яка стосувалася визнання недійсним указу тепер уже екс-президента Віктора Ющенка стосовно присвоєння звання героя України Степанові Бандері.

Для довідки: громадянами України не були також Тарас Шевченко, Іван Франко, Григорій Сковорода… Хм, виявляється, і на наших гривнях зображено теж не громадян України? Ага, а я вже якось пропонував змінити дизайн грошей. Тепер залишилося тільки нагородити орденами всіх оцих правопоборників. Та що там, вони ж громадяни України, то ж можуть бути її героями…

Особливості вітчизняної політики

Akceptor — Tue, 02 Feb 2010 15:48:01 +0000

Сталося так, що на наступний день після «теледебатів», які Віктор Федорович чомусь проігнорував, Юлія Тимошенко завітала до Станіславова, а мені пощастило потрапити на її виступ

Не буду розповідати про враження, хоча їх море. Не буду говорити про зміст промови – масс-медіа все донесуть до мас. Скажу лишень що потрапити всередину було нескладно – запрошення (без яких, між-іншим, в приміщення драмтеатру не впускали) нам видали в університеті; а от вибратися назовні до завершення зустрічі – задача не з простих.

Юлія Володимирівна, звісно, не може контролювати дії своєї служби охорони, але людині, далекій від політики (як оце я), іноді важко зрозуміти таку елементарну річ: чому громадянин демократичної держави не може покинути приміщення, в якому виступає політик (по-суті, слуга народу). Натомість, охоронець запропонував нам покурити в туалеті О_о. Правда, зрештою нас таки випустили, вірніше навіть вивели, через службовий вихід, провівши довгим заплутаним коридором повз декількох охоронців.

Працівників СБ та й саму Юлію Володимирівну можна зрозуміти: напередодні другого туру можливі всілякі казуси. Особисто мене вразила реакція працівниці драмтеатру, найімовірніше прибиральниці, яка, власне, і супроводжувала нас до виходу. Виходить, якщо мені раптом не хочеться слухати виступ прем’єрки, то я вже мало не бандюк і місце мені, за словами жіночки, на шахтах в Донецьку. А тепер говоріть що хочете про «Схід і Захід – разом» і все таке…

Про вибори і епідемію

Akceptor — Sun, 08 Nov 2009 08:56:28 +0000

І ще один сумбурний пост. Знов про віруси, таблетки і ще про вибори та клоунів кандидатів…
Спочатку купа білбордів по вулицях викликала посмішку: ніяких імен – тільки займенники. Виявляється, Україні потрібен він, працює вона, а заважають вони. Поки передвиборча кампанія не стартувала, агітація велась за анонімусів, а потім плавно перетворилася у феєричну циркову виставу. Бо як ще можна назвати вибори, в яких беруть участь такі метри сучасної політики як Василь Противсіх (ну так, древнє українське прізвище) і Степан Раков (цей приізвище може і не міняв, але з ініціалом і так непонано звучить)? Проте ці громадяни намагаються дістатися «держваного корита» своїми силами, а не використовують задля цього нанотехнології…

Як нанотехнології можуть допомогти стати президентом – це розмова окрема. Насправді ми поки-що не здатні створити мікроагітаторів, які будуть роздавати листівки мухам, але багатьом кандидатам варто записати вірус H1N1 до числа своїх політичних радників. Бо епідемія свинячого грипу в Україні розгорнулася так доречно – практично напередодні чергового великого свинства. І всі бажаючі одразу ж взялися допомагати виборцям хто чим може: і намордники пов’язки у китайців закупили, і всеукраїнський карантин оголосили (а що налякані люди тепер змушені безвилазно сидіти вдома, то більше часу приділятимуть телевізору і передвиборчій агітації), і навіть чудо-панацею звідкись завезли. Особливо чутливі до народного горя кандидати навіть взялися гроші збирати і мало не власноручно маски шити. Ну і, звичайно, як в такій ситуації без взаємних звинувачень? Правда тут ніякої інтриги: президент звинувачує кабмін, западєнці – Януковича, а всі відповіді, напевне, знає Тігіпко, от тільки питати у нього чомусь ніхто не поспішає

І хоча цирк – це завжди весело, в такій ситуації є один великий мінус. Хоч досить скоро вибори відбудуться і цирк змушений буде поїхати, та хтось із клоунів таки залишиться з нами на цілих 5 років…