SoftServe IT Academy: Milestone 1


Мабуть, зарано поки підводити підсумки навчання на курсах IT академії SoftServe, бо насправді до їх завершення ще добрих три тижні, за які нам треба буде встигнути зробити фінальне завдання, та ще й захистити його на фінальній же презентації. Тобто рано сушити весла, рахувати курчат до настання осіннього рівнодення чи ділити шкуру живого ведмедя (хто придумає або згадає якісь інші синонімічні крилаті фрази – пишіть у коменти). Але об’єктивно ситуація така, що за цих 3 тижні ми, думаю, не дуже будемо цікавитися презентаціями і лекціями експертів – вся увага зосередиться на роботі над проектом і self-teaching у тій сфері, що цього проекту стосується.

Це як остання сесія у студентів – ще не фініш, але якогось ключового пункту на шляху вже досягли (мені подобається слово “milestone”, бо так називався класний смарт від Motorola). Можна спробувати підбити якісь підсумки і прикинути, чи не були два місяці, проведені у тренінг-центрі SoftServe марнуванням часу.

Думаю, можна сміливо вважати, що за цей час більшість із учасників нашої групи чогось таки навчилися. Але буду говорити за себе (як то кажуть, “я вам не скажу за всю Одесу”) – я таки навчився. Але це, між іншим, не головне – навчитися можна було і вдома. В першу чергу для мене IT академія – то своєрідний мотиватор, бо я людина за натурою дуже ледача і змусити себе щось робити не вмію. А ще я людина дуже не амбітна і переважно задовольняюся вже існуючим станом справ, аби лише мене якомога менше турбували. Тут така штука так просто не проходить (якщо, звісно, не ставити собі за мету облажатися самому і підставити всю команду).

Другий плюс – стало видно, що досвід, як то кажуть, не проп’єш (принаймні, не увесь) і з старих-добрих часів, коли я щось трохи пробував програмувати і читав із книжок відповідної тематики, не все вилетіло з голови. Сякий-такий досвід я все ж не пропив і це тішить 🙂 Фактично, це можна навіть вважати своєрідним способом підвищення самооцінки, бо мені вже починало здаватися, що у “нафті” тупію просто на очах.

Третім пунктом йде давно забуте приємне відчуття від успішно завершеної певної справи. Байдуже якої навіть: розібрався як щось працює, сам змусив щось працювати (хай навіть і не зрозумівши до кінця як 😉 ), просидів увесь вечір над кодом і за мануалами, а зранку за годину все написав з чистого аркуша… У “нафті” в мене практично не буває відокремлених задач із чітко сформульованою метою і вся робота через це зливається у єдиний “процес”, від якого важко добитися результатів, не кажучи вже про задоволення.

Наостанок (at last, but not at least) – просто нормальне людське спілкування у робочих ситуаціях, а не декларативна ввічливість із називанням всіх на “Ви” і через “перепрошую”, контролем кожного сказаного слова (аби когось, бува, смертельно не образити), постійних формальностей. Це може здатися ідіотизмом, але, мабуть, саме це мене найбільше і втомлює у нинішній роботі. Такий рівень спілкування, в принципі, дуже добре віддзеркалює стан вищої освіти в Україні: студенти прийшли у ВНЗ за дипломами, викладачі – заробляють гроші; про ніякі знання переважно мова не ведеться і якихось точок перетину життєвих пріоритетів у цих двох категорій громадян бути не може. Але це вже я вдаряюся у ниття, тому краще якось напишу окремий депресивний пост на тему 🙂

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Думка на тему “SoftServe IT Academy: Milestone