Оце частенько думаю: чому більшість світових релігій такі схожі? Всі вони проповідують переважно любов і пропонують допомагати ближньому, часто навіть всупереч власним інтересам (я б навіть сказав: переважно на шкоду собі). Релігії вчать давати нужденним і не чекати на винагороду за добрі вчинки, бо за все добре воздасться десь на Небесах (як варіанти: у Раю, або при реінкарнації, або просто карма посвітлішає). Що характерно, самі священнослужителі власного вчення часто-густо не особливо прагнуть дотримуватися. Наприклад, відомо, що простіше верблюдові пролізти у вушко голки, аніж багатому увійти у Царство Боже. Та це зовсім не заважає багатьом “святим отцям” старатися в’їхати у Рай на власному “Порше”, чи, накрайняк, на якомусь “Лексусі”.
Десь так само міркують, вочевидь, і деякі всіми визнані філантропи: вкрасти мільярд і пожертвувати мільйон на сирітський притулок. Добра справа очевидна, а от факт крадіжки ще довести треба. Збираємо гроші на розробку ліків від раку та СНІДу, а в цей час у світі тисячі людей помирають від виліковних хвороб: просто не мають грошей на ліки. Будуємо храми з золотими куполами, друкуємо якісну поліграфію про Боже царство та всезагальну любов до ближніх – а в цей час люди помирають від голоду…
Але найбільше шкода, що у світі таки вистачає дійсно добрих і чуйних людей; тих, хто піклується про ближніх не по велінню якоїсь священної книжки, а за покликом серця. І особисто мені буде дуже прикро, якщо раптом виявиться, що немає ніякого Раю і ніякої карми; якщо життя просто закінчується, раз і назавжди, без жодної надії на винагороду чи покарання. Бо тоді всі оці хороші люди – просто жертви масштабного всесвітнього лохотрону, а всі інші – просто дуже розумні і ґламурні тварини…
Точка зору штука вперта, людина навіть сама в собі є суперечливою.
Виглядає не як суперечливість, а просто як обман.
Такі думки іноді приходять і до мене… Але я переконана, що кожний отримає те, на що заслужив за життя( чи то в Раю, чи то в якомусь іншому місці). І Бог повинен бути в душі, і вірити треба серцем, а не показово молитися і каятись…
Сумніви… сумніви…
А що, як все й справді дарма?
Одне діло робити щось так, як вважаєш за правильне, а інше – робити так, як кажуть правильно інші.
Сумніви будуть завжди – така вже сутність людини; не мають сумнівів тільки дурні. Як чинити в тій чи іншій ситуації – кожен вирішує самостійно (навть якщо поступаєш так, як радять інші – ти маєш вибір) – залежить тільки від твого бачення правильності…
Так от. Але бачення правильності залежить від того, чого нас вчать все життя.
Вся культура і мораль базується на правилах, які вигадали самі люди, тому немає абсолютної свободи вибору – наш вибір завжди базується на вихованні. У тварин немає моральних принципів, то, може, це правильно?
Сумнівно… Так що – “закон джунглів”, “закон вовчої зграї” – це правильно?
Я не стверджую, що так правильно, просто припускаю таку ймовірність.
От ти кажеш “закон джунглів”, а насправді тварини безгрішні. Вони вбивають, щоб поїсти, вбивають для самозахисту, але не більше. Людина може вбити для задоволення і розваги, може вбити для вигоди чи з помсти, може вбити із якихось ідейних переконань (наприклад в ім’я бога і церкви, які вчать любити ближнього). Ситуація та ж сама: єдиний закон – закон сили. Просто у нас вирішує сила не фізична, а гроші, влада, знайомства.
У лев*ячому прайді старого лева виганяють, приречуючи на смерть… А молодій и сильний лев отримує всіх левиць. Тут панують виключно інстинкти. На те ми і люди, що нам притаманне кохання, співпереживання, почуття . Не все вирішують гроші; багато чого – але не все.
Згоден, такий стан речей неприйнятний для старого лева. Та чи вигідний він для прайду в загальному? Без сумніву!
Схожа ситуація спостерігається і у ряді пострадянських країн: при владі залишаються люди, яким ближчі старі ідеологія та методи, тому немає руху вперед.
Я працюю в галузі освіти і чудово знаю як пенсіонери, що просто не здатні навчити студентів деяким речам, займають посади, не даючи шансів молодим спеціалістам. А все робиться під виглядом піклування про стареньких: їм треба допрацювати, пенсія маленька, і т.п. Це – інша сторона медалі.
Я теж працюю в галузі освіти… тому освітянські проблеми знаю із середини. Але мова йде про те, що в усіх світових релігіях заперечується насильсво як метод досягнення мети. Проблема в тому, що як і у середньовіччі дехто відкупляється індульгенцями – грішми, дуже часто відібраними у інших… Проте я думаю, що в Небесній канцеляріі віміряють кожному по земним заслугам(принаймі дуже хочеться вірити, що саме так)…
От і я про що: хочеться вірити, тому віримо. А як воно насправді ніхто не знає.
Релігії стверджують одне, але насправді роблять інакше (варто згадати хоч би шахідів у метро чи хрестові походи) – закликають вбивати в ім’я того чи іншого бога. Мусульманам треба навертати невірних (всеодно якою ціною), та й біблійне “око за око” – не найкращий приклад для наслідування. Читав таку штуку колись: нічого не маю проти Бога, просто мені не подобається Його фан-клуб. Цинічно, але якоюсь мірою правда.