Про котів, людей і кукурудзянку 1


Косив сьогодні кукурудзянку на городі. Кукурудзу виламали, а бадилля лишилося і зараз його треба скосити. Менше з тим. Поблизу мишкував кіт. Чи кішка. Хто їх розбере? В принципі, багатьох людей теж… Тому кіт. Просто кіт, без ознаки статі.

Подумалося мені про те, як сприймають людей коти. З одного боку для тварин люди чимось схожі на богів: практично всемогутні, живуть вічно (ну точно значно довше, аніж середньостатистичний кіт, а це вже майже вічність), карають і винагороджують за своїм бажанням. З іншого боку, чи сприймають нас коти як істот вищого рівня? Якщо ні, то хто ми для них?

От косив я собі кукурудзу, а поблизу мишкував кіт. Для нього мої мотиви вочевидь були незрозумілими. Коти істоти хижі і тихі, вони вміють і люблять підкрадатися непомітно, причаїтися у хащах бур’янів і потім вистрибнути швидкою сірою хвостатою смертоносною блискавкою із гострими кігтями та іклами. Ідеальні хижаки. А ми?

Здається мені, що кіт трохи ображався на мене. Бляха-муха, зберешся на вихідних пополювати, аж тут ті великі незграбні постаті все шумлять і шумлять. Всю дичину порозганяли! Іноді мені робиться соромно перед котом і хочеться піти аби не заважати йому. Чи може я просто не люблю косити кукурудзянку?

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Думка на тему “Про котів, людей і кукурудзянку