Пора щось змінювати? 16


Пора щось змінювати

Пора щось змінювати

Я люблю свою роботу. Принаймні, раніше точно любив. Як не крути, а ідея вчити дітей чомусь новому, сіяти, як то кажуть, велике-добре-чисте, робота з людьми – суцільні переваги. Та тут, як і завжди у нашій країні, ситуація зовсім не така життєрадісна, як воно здається на перший погляд.

По-перше, вчитися діти не особливо хочуть: і матеріальна база убога, і впевненості у завтрашньому дню немає, і влада робить усе, аби освіта в Україні перебувала на межі виживання. Стимулювати матеріально викладачів університет не може (чи не хоче), хабарництво процвітає, скільки проти нього не борися, а постійна загроза скорочення і надзвичайно малий набір роблять викладачів заручниками студента. З одного боку, вигнати нерадивого ледаря і двієчника дуже важко – бо зарплатня наша залежить у тому числі і від кількості отаких ледарів; з іншого – якщо студент не хоче вчитися і готовий платити за оцінки, то про адекватність оцінок і говорити марно.

По-друге, навіть тих, хто прагне знань, навчити ми толком нічого не здатні. Бо, якщо хімію та історію ще можна показати “на пальцях”, то грамотний інженер повинен хоч би зрідка мати можливість працювати зі справжніми приладами. У багатьох дисциплінах не теоретичні знання відіграють першочергову роль, а якраз практичні навички, своєрідна інтуїція. Дуже часто буває, що спеціаліст вирішує проблему, не думаючи, на рівні рефлексів. І саме такі фахівці користуються найбільшим попитом, а не теоретики, котрі не знають в яку сторону гайку закручувати.

А найгірше у цьому всьому те, що реально зараз викладачі займаються переважно якимись непотрібними дурницями, перезаповнюють тони папірчиків і у них самих нема часу на саморозвиток. Технарі старої закалки не можуть навчитися обходитись із сучасною технікою, а комп’ютеризована молодь просто не хоче тратити час на якесь навчання, краще посидить вконтакті. Та й за всією цією непотрібною метушнею, гонитвою за кількістю публікацій і виступів на конференціях ми реально не встигаємо працювати над чимось глобальним, не встигаємо вчити тих поодиноких студентів, які прийшли не за папірчиком.

Це веде до деградації (а я вже реально відчуваю як тупію. щороку розказуючи одне і те ж різним студентам), це веде до зниження самооцінки, до втрати віри у високі ідеали і, зрештою, до того, що до студентів починаєш ставитися як до роботи. Відчитав пару, випив кави, відчитав другу-третю, поїхав додому. Контрольні перевіряєш на автоматі, скачані з інтернету реферати можна взагалі не дивитися, лабораторні\практичні всі масово здаватимуть за два дні до сесії. Де ж у такому житті місце спілкуванню? В який момент можуть викладачі і студенти побачити людей одне в одному? Де передача знань від теперішнього фахівця до майбутнього? Про яке добро можна говорити, коли в таких умовах посіяти можна хіба бур’яни? Чого мають хотіти студенти, вивчитися і стати схожими на нас? Ми ж не можемо на своєму прикладі показати. що державі не байдужа освіта, не байдуже майбутнє свого народу. Ми не можемо показати, що знання = успіх.

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 thoughts on “Пора щось змінювати?

      • mr.psiho

        У моєму випадку було щось подібне (віддалено подібне), то я змінив роботу і професію загалом. Виявилось, що теперішня мені справді до душі. Я отримую задоволення від самого процесу. А отже вибір був вірний.

        Якщо твоя теперішня робота – саме те, від чого ти отримуєш задоволення (таке як труднощі і нудна рутина у мене теж буває, але..) – тоді варто намагатись змінити. Не виключено, що ти зміниш місце роботи, але не професію – варто так зробити, якщо нове місце даватиме тобі більше можливостей у зміні “системи”.

        • Akceptor Від автора

          У моєму випадку я не тільки люблю роботу, але ще й не можу змінити місце роботи через певні особисті причини. Тому, якщо таки надумаю звільнитися, то в цій професії вже залишатися не буду швидше за все.

    • Akceptor Від автора

      Можливо, але для цього має змінитися ставлення влади до професії. Мені недавно розказували (бо телевізор не дивлюся) реакцію прем’єра Азарова на страйк вчителів (типу, “Як? У вчителів мала зарплата??? Вельмишановний Табачнику, чому Ви мені про це не сказали?!”), ніби він думав, що вчителі мають зарплату таку як він 🙂

  • Іванка

    от ви на наступну пару приходьте Володимир Васильович і говоріть з нами на якусь суспільну тему, нам буде набагато цікавіше таке слухати, ніж про теорію сигналів, яка (думаю ви зі мною погодитесь) нам не пригодиться в житті 99%!)

    • Akceptor Від автора

      Я не ставлю собі за мету вас розважати. І, якщо вам не знадобиться в житті те, чого вас вчать за професійним спрямуванням, в тому числі і теорія сигналів, то швидше за все тому, що роботи за фахом у вас не буде. Така от гірка правда.
      А від світських бесід на абстрактні теми і дискусій про дитячі коляски вам користі теж небагато.

  • Іванка

    про роботу я з вами повністю згідна (тому і написала що нам не пригодиться вивчене), але я думаю що вам є про що нам розказати цікавіше за прості “абстрактні теми і дискусії про дитячі коляски” попри навчальні предмети…

    • Akceptor Від автора

      Ну наприклад?
      Наскільки я знаю, у нас занадто різні інтереси із сучасною молоддю. Я не люблю дискотеки, телевізор і всякі інші молодіжні розваги. І розказувати, що раніше було краще теж щось не хочу.

  • Oxygen

    Я как бы в России, но ситуация тут та же. Очевидно, власти выгодно, чтобы образование было никаким и было много быдлаю

    • Akceptor Від автора

      Темным народом проще манипулировать, они верят телевидению и радио, они верят правительству, что бы оно не делало.

  • Кристина

    Це все правильно, але починати завжди треба з себе. Може, я занадто оптимістична, але якщо когось щось не влаштовує, що їм заважає спробувати це змінити? Найпростіше все залишити і втекти від проблем, а от їх вирішити…

    • Akceptor Від автора

      Добре.
      Яким чином я можу змінити те, що на 20 студентів у нас 4 комп’ютери більш-менш нормальних? Напевно, купити ще 16 за всій кошт; те ж саме і з іншими лабораторіями (скажімо, китайський осцилограф за сотні дві у.о. знайти можна і т.п.). Я, може, так і вчинив би (все ж мені з цими приладами працювати), якби зарплати отримував не 2000 гривень, а хоч 2000 у.о.
      Як я можу змінити те, що після закінчення ВНЗ люди просто не можуть знайти роботу за фахом? Як я можу мотивувати студентів вчитися, якщо вони в курсі: нікого не виженуть за неуспішність, бо у нас і так щороку недобрі, а кількість штату викладачів залежить від кількості студентів. Зрештою, у 90% випадків будь-які проблеми вирішує хабар, знайомства, тощо.
      Змінити це одна людина не може, бо виглядає так, що переважну більшість такий стан справ влаштовує.

  • Кристина

    По-перше, на 4 комп’ютерах теж можна нормально попрацювати, тим більше, якщо врахувати, що більше охочих навряд чи буде. По-друге, я вважаю, що мотивацію кожен для себе має шукати сам. Ніколи не було такого, щоб всіх можна було зацікавити. Навіть якщо буде 104 комп’ютери, будуть люди, яким це все до лампочки, і в яких інші цінності та інші інтереси.
    Проблема не в комп’ютерах чи студентах, а в підході. Якщо думати, що ти нічого не можеш змінити і тому нічого не робити, то дійсно нічого не буде. Але ж можна орієнтуватися на тих людей, які дійсно хочуть якогось обміну інформацією, вийти за рамки звичайного “відчитав лекцію”: знайти якусь цікаву інформацію, доступно розкрити тему тощо.

    • Akceptor Від автора

      Мотивація це така розпливчаста штука… Колись у мене була мотивація і бажання чогось вчити студентів, але зараз уже її не лишилося. Можеш казати що хочеш, але наша вища освіта у повній задниці зараз: до університетів беруть усіх, бо інакше універ просто закриють, який резон вчитися? Який сенс чогось прагнути, якщо роботи все одно не дадуть? Мені люди відкритим текстом кажуть, що їм треба папірчика, а не знань.
      В нас усе продається і самі знання в галузі освіти стоять на останньому місці (про це я якось напишу окремо). Думати що ти сам у всьому винен можна, але гляньмо правді у вічі: всі беруть хабарі і один ти нічого не зміниш. Ну буде один ідіот, який намагається показувати з себе торба принципового. Та плювати на нього. Ті люди, які хотіли вчитися, вчаться і без мене, а вся суть моєї роботи – бути наглядачем для тих, хто чхати хотів на освіту.
      Який може бути обмін інформацією з людьми, для яких пуп землі – вкантактік? Про який обмін бути може мова, якщо всі чудово розуміють: наша вища освіта – не більше ніж просто показуха. Можна довго розказувати байки, але спробуй побачити систему зсередини. Я цю роботу любив і думав, що вона приносить користь, а тепер я її ненавиджу і зневажаю всіх та кожного особисто, хто працює в цій сфері. Ми просто вдаємо, що все гаразд, але наші університети не дають ніяких знань, від яких була би користь.
      Ти кажеш про підхід. А мої студенти за півроку не були на жодній консультації. Це, виходить, я погано їх заохочую вчитися?
      Так, я їх взагалі не заохочую: держава платить за їх освіту, їм на це плювати, а крайній викладач?
      Та мені простіше буде назначити таксу за залік, брати хабарі і вдавати що все офігенно, як роблять всі інші. А потім казати тим, хто так не робить, які вони погані що не вміють заохотити студента.