Перший раз у перший клас: Люди Х


 

X-Men

X-Men

Мій затяжний кінотиждень триває і цього разу коротко про враження від фільму “Люди Ікс: перший клас”. Хай не одразу після прем’єри, але, сподіваюсь, тема все ще актуальна 🙂 Отож, тут я не писатиму про спецефекти (їх у фільмі вистачає) і не розкриватиму перипетії сюжету.

В двох словах: “Люди Х” мені у принципі подобаються тим, що там є дещо більше, аніж просто хороші хлопці, що борються з лиходієм. У цьому фільмі завжди присутній якийсь моральний вибір (може це мені так здається, а режисер просто знімав черговий бойовик за мотивами коміксів), вибір людини, що відчуває себе іншою, не такою як усі. І ясно що цей вибір не буде легким і далеко не кожен, хто відчув у собі якісь надприродні сили піде шляхом героя (скажімо відверто, більшість просто спробує використати свої здібності для збагачення (чи у випадку із багатьма героями фільму – просто для виживання).Окремою ниткою у сюжеті проходить ксенофобія середньостатистичної людини: ми боїмося невідомого, ненавидимо усіх, хто бодай чимось від нас відрізняється. Проблема мутантів у “Людях-Ікс” то не проблема боротьби із загрозою мирному існуванню людства, а проблема вбачання ворога у всіх довкола. В “першому класі” стає очевидним, що для людей не важливі вчинки мутантів та їх мотиви, має значення лише “потенційна загроза”. І найпростіший спосіб розв’язати проблему – знищення.

У даному випадку образ Магніто я не назвав би негативним; Ерік Леншерр не лиходій, він просто шукає спокою і добивається нормального життя для себе, та таких як він. А Чарльз Ксав’єр із його прагненням допомагати людям тут виглядає просто наївним дурником. Після перегляду фільму я не зрозумів до чого тут перший клас, та, мабуть,  ця частина назви стосується саме наївності майбутнього Професора Х…

Почитайте ще оце:

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *