Базарно-чайовий парадокс
Ходив учора з друзями в одну потенційно ґламурну кафушку на пиво. Отам і згадав про одне питаннячко на засипку, яке мучило мене досить давно.
От чому на базарі люди торгуються за якусь гривну-другу, в магазині купують по карточках зі знижкою декілька відсотків мало не носовички навіть, а от в кафе офіціантам «на чай» залишити десятку – елементарно. Тому що так прийнято: на базарі треба торгуватися а в кафе давати чайові? Чи, може, з якогось принципу?
Я не говорю про тих, хто реально не має грошей (бо вони і в кафушках не сидять), а про пресічну більшість.
Лєбєдєв, атдай часьі!
Може згадував уже, що нещодавно купив собі годинника CANYON (альтиметр, термометр, компас – всі діла). Не від великих прибутків, просто задовбався кожного разу находу витягувати телефон з кишені, тож майже 400 гривень довелося віддати за отаку іграшку.
Але розмова зараз не зовсім про мене. Ото сьогодні перелистував ЖЖшечку такого-собі Тьоми Лєбєдєва і побачив там отаке: ідентичний годинник. Навіть не знаю що тепер робити: викинути нафіг, продати комусь, чи почати пишатися, що сам Артємій вибрав такі самі «котли» як у мене? Пише, що ніби нормальний годинник, до речі 
PS
Хочете знати, що ще у мене таке саме, як у Тьоми Лєбєдєва? То не забудьте додати нашу стрічку у свій RSS reader – дізнаватиметеся про все першими
Вояж на Манявський водоспад
І знову трохи про нещодавні події з мого життя. Зрештою, я таки купив велосипед з 29″ колесами, причому зробив це акурат у п’ятницю, 13 числа, всупереч всіляким забобонам 
А щоб протестувати покупку у «бойових умовах» прямо у суботу ми вирушили в поїздку до Манявського водоспаду, який минулого разу побачити нам не пощастило. Виїхали не надто рано, о 9, маючи намір повернутися до 20. Скажу відверто, я думав що буде важче. Велосипеди з великими колесами наче просто створені для поїздок у гори (якщо порівнювати з класичними «гірськими» MTB, то різниця просто вражає): дрібні нерівності рельєфу велосипед навіть не помічає, накату з гірки достатньо для того, аби при спуску відпочити до наступного підйому, та й угору їхати значно приємніше, аніж на традиційних 26-дюймових колесах.
Сам водоспад теж не розчарував: дістатися до нього було нелегко, дорогою назад навіть довелося трохи підштовхувати чиїсь побиті у екстремальній поїздці «Жигулі» (рев автівки без глушника у горах просто не передати словами), але видовище просто казкове. Шкода, що часу посидіти і помилуватися не було – тож просто скупалися і попили пива. Дорогою назад сонце трохи сховалося і навіть пробував накрапати дощик. Безуспішно.
На жаль, не встигли потрапити ні в Манявський скит, ані на грязьовий вулкан поблизу Старуні, тож доведеться якось повторити вояж .
Трохи про все
Такий-собі пост-підсумок. Скоріше, навіть не підсумок, а проміжні результати моєї кипучої діяльності. По-перше, змінив шаблон блогу (насправді, цей шаблон подобається мені менше за старий, але іноді зміни просто необхідні), не виключено, що трохи згодом підберу гарніший. По-друге, якийсь бот виюзав весь мій ліміт трафіку з сайту (ага, навіть безліміт має свої обмеження) і довелося шукати спосіб як його від сайту віднадити. Проблему вже вирішено, ліміти – поновлено.
І, нарешті, вирішив таки купити собі новий велосипед, бо доводити до нормального стану старий дорого і довго.
Статистика
