Останнім часом 17


Останнім часом я почав помічати як змінюються люди. Повільно, але невідворотно, їх проймає зло. Гнів, ненависть, лють, злість, відсутність навіть краплі поваги до інших. Будь то друг чи просто незнайомець.

Можна довго говорити про це, можна просто мовчки дивитися як світ котиться в прірву безумства. Але змінити нічого не можна. Я і сам дуже часто спостерігаю, як мене охоплює раптовий спалах гніву і це при тому, що я давно вже вмію ненавидіти.

Як же це їм, людям, вихованим на ідеалах добра і справедливості? Як це: схилятися перед законом і розуміти що ти ж сам знищуєш цей закон? Як це: волати про честь, коли у самого її майже вже не залишилося?

На щастя багато хто вже не пам’ятає колишнє. Забули все хороше що було в нашому світі. Ні, трава не була зеленішою, а дерева вищими. Люди. Так, люди були іншими. Вони вміли перемагати і вміли програвати. Вміли зрозуміти друга і поважати ворога. Тепер поважають тільки силу.

Часто кажуть, що дикий звір дрімає в кожному з нас, але це – не найстрашніше. Насправді звірі не вбивають заради розваги. Біда в тому що в кожному з нас сховано людину …

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 thoughts on “Останнім часом

  • Владислав

    Я не погоджуюсь. Люди змінились в гіршу сторону? А наче раніше всі були англечоками-пацифістами? Просто нам здається, що зло виростає у глобальних масштабах світу, бо ми це бачим, чуєм, спостерігаєм. Так само здавалось нашим предкам, які теж багато надивились на людську “доброту”(світові війни, голодомор, голокост)
    Можна провести паралелі із споконвічною проблемою батьків-дітей. Ще тисячу років тому якийсь філософ(вже не пригадаю імені) казав, що покоління дітей-молоді настільки поринуло в розпусту і злобу, що скоро буде кінець світу. Ну і? Отак зараз про нас кажуть наші батьки\прабатьки, а потім ми так будем казати про своїх дітей.

    • Akceptor

      Не в тому плані, що змінилися за 100500 років (хоча тут теж є про що подумати, бо війна війні різниця), а за час мого життя. Чи то я стаю якимось не таким, чи то і справді часто навіть знайомих не впізнаю

  • molinski

    Не треба рівняти до тирана в одній особі і тиранію в кожній окремо. Загалом така тенденція озлобленя йде через не здорову пропоганду. При цьому свідомо ми цього не бачимо, все сприймається як норма.
    Знайомі і т.д. лише налаштовуються на те, що для нас готують.

        • Akceptor Від автора

          Згоден, тільки от що першочергове? Може статися і таке, що фільми – лише дзеркало бажання людини бачити жорстокість, а не причина її

          • molinski

            Першочергове – це те, що задає ритм. Якщо зменшити кількість сміттєвої інформації або ж елементарно – давати відповідь напитання що робити, щоби цього не було. За декілька років ситуація покращиться. Ми в інформаційній добі розвитку, і споживаємо інформацію, відзеркалюючи її як власну.

            • Akceptor Від автора

              Ритм задає не телебачення, ритм задаємо ми самі. Телебачення просто продукує те, що ми хочемо бачити.
              Нам і так багато розказують про те, що робити, тільки от робити нічого не хочеться.
              Ти віриш, що всі люди хороші, але нам нав”язують ідею бути поганими. Та це не так, а якраз навпаки. Люди злі і жорстокі, а масс-медіа просто показує, що це нормально

  • molinski

    абсурд. Люди – це чисті компи, яку програму поставиш – так і працюватиме. зараз це йде нормалізація деградації культури через ЗМІ, але до того як ми народилися – пропоганда теж йшла. Щоденне оточення теж впливає, а воно з дитинства складається з людей, що жили до нас.
    Дитина народжується не злою, вона народжується ніякою. Можна сказати – гармонійною. Все інше насаджується з розвитком. А інформацію черпає звідки?
    Чого не скажеш про телебачення – воно не народжується порожнім. Його народжують, творять вже з ідеєю, яка чудово працює і ми це всі бачимо.

    • Akceptor Від автора

      Поки дитина добереться до телебачення, то її вже як слід запрограмує близьке оточення. Зараз може інакше, бо діти з колиски перед “ящиком”, але раніше було не так – інфа 100%.
      Тобто, все ж таки, оточення.
      А оточення – це ж люди. Телебачення теж роблять люди.
      Можна скільки завгодно казати про те, що люди народжуються не злими, а злими їх роблять. Окей, але роблять інші люди (які теж народжуються не злими). Тобто в глобальному сенсі всі люди злі і роблять злими своїх дітей.

    • Akceptor Від автора

      Телебачення не завжди засіб маніпуляції, але завжди засіб заробітку. Можна, звісно, увесь день крутити лише мультики про рожевих поні, але чи буде хтось таке дивитися? Зараз у моді насилля, тому і телебачення показує насилля. Звичайно, відбувається такий-собі кругообіг цінностей і телебачення вчить майбутні покоління, та воно – лише інструмент.

      • molinski

        На лекції, що я кидав є гарне ппояснення цієї моди. Про Дом 2 і професора, який каже, що там показують життя. І ось лектор каже “Не правда, життя таке лише тому, що ми це подивилися і відобразили у своєму”. Те ж саме про кримінал. “а шо йому можна а я рижий?”. це найпримітивніша думка яка може виникнути.
        До телебачення були інші методи “зомбування”. До того ж оточення – теж згадував як частина процесу.
        Але оточення теж формується з ти самих інформаційних джерел. І як би не було, хто як колись і чим розпочав цю злобу, а зараз релагія – телебачення. Та й інтернет в більшій мірі теж.

        • Akceptor Від автора

          А мені здається, що такі твердження – лише спосіб зняти відповідальність із себе. Не хочу хвалитися, але наведу приклад із собою в головній ролі 🙂
          Зараз багато викладачів беруть хабарі, я не беру. Не тому, що боюся попастися (студентам самим вигідно заплатити і мовчати переважно, так що тут проблем би не було), а просто через певне внутрішнє переконання. Бо сам коли вчився, то хабарів не давав і у мене їх ніхто не вимагав (хоча у інших брали, така історія).
          “Дом-2” для мене пустий звук, бо навіть не в курсі того, про що це шоу. Тобто не більше знаю про нього, аніж написано у вікіпедії 🙂 Аналогічно і з модою – від неї я переважно страждаю лише, бо зручний одяг стає важче купити 🙁 Мода на гаджети різні мене зачепила, тут можна кричати “ага, я ж казав!”. Ніхто ж не повірить, що бувають люди, яким просто подобаються гаджети і чхати на моду. Аналогічно і з купою інших речей.
          Промивання мізків має місце, це факт. Але це зовсім не означає, що кожен може з себе відповідальність зняти і списати все на Великого Брата, або на “з вовками жити”. А якраз так кожен і робить.
          Не кожен буквально, звісно, бо є дуже багато людей, які живуть за власними принципами і чхати хотіли на моду. Це винятки, я вже казав. Просто цікаво, чого людством називають 6 мільярдів ляльок із клонованими масс-медіа мізками, а справжніх людей вважають винятками з правила.

          • molinski

            Я не заперечую що є меншість “Неформали”, які відокремлено від системи живуть. Хоча правильніше – співіснують (повністю відокремитись – це потрібно напівбогом бути). Але мова не про них. Та й вони така кількість в загальному, яка цілком поміщається в цифровий еквівалент – похибку, яку в загальному, як каже фізика, можна не враховувати.
            Зараз, навіть, таких людей більшає. І буду традиційний – може вони і є кінець світу ? 🙂
            І ні, це не виправдовування, це навпаки – визнання цієї проблеми. Так – я промитий, я думаю думками зовнішніми, живу у створеному інформаційною пропогандою світі – це є стимул до зміни. Якщо людина не знає проблеми – вона не буде рухатись у сторону вирішення.
            Моя думка грунтується на цьому.

            • Akceptor Від автора

              Я не про тих “неформалів”, які себе від системи відокремлюють. От простий приклад: всі їдуть на роботу автомобілями, а ти йдеш пішки. Може, в тебе нема грошей на машину і не дають кредит у банку. А, може, ти просто розумієш, що так буде швидше і зручніше. Але в даному сенсі ти підпадаєш під визначення неформала у плані транспортування своєї дупи на роботу 🙂
              Всі довкола курять і бухають по вихідних, а ти займаєшся спортом, вечорами ходиш на бруси у дворі – теж неформал, свого роду. Всі дивляться черговий розважальний серіал, напханий рекламою, а ти читаєш книжки – неформал.
              У кожному напрямку є люди, які не хочуть рухатися у тренді і мають свою точку зору на щось. Нехай у іншому вони зливаються з масою, але це вже ознака певної розумової діяльності. Якщо таким людям дати шанс вчити дітей і знайти дітей, готових вчитися, то до нового суспільства не так уже й далеко буде.