Ностальгічне… 1


Старий віршик. Кривий, але не редагуватиму, бо тоді втратиться вся ностальгія. Деякі речі мають залишатися такими, якими їх було створено – недосконалими, навіть недолугими, але справжніми. Такими, у які колись вірили і у які хочеться вірити знову.

Одним словом, віршик 🙂

Мiй друже, вiр – пройде пора
WIND’ів i ламмерського софту,
I на руїнах Microsoft’у
Напишуть нашi iмена…

Мiй друже, вiр: прийде година
I вибирать буде пора
І кожна вирішить людина:
Старому Тux’овi – УРА !!!

Тоді, зрівнявшись із землею,
Загине назавжди VB
Лиш Kylix, щоб дружити з нею,
Ми подаруємо собі.

Ніхто з нас сам собі не ворог:
Навіщо ж глюки купувати?
В порохівницях є ще порох,
Не тратьмо ж інтелект на мати!

Мій друже, вір: на моніторі
Криве не знайдеш ти “вікно”,-
Бо містить істину не GUI –
Дарує правду лиш вино!

Коли самотній містер Гейтс,
В своїм замкнувшись кабінеті,
Запустить на старім РС
Останній WINDOWS на планеті,-
Мій друже, знай: пройшла пора
WIND’ів i ламмерського софту,
I на руїнах Microsoft’у
Вже пишуть нашi iмена…

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Думка на тему “Ностальгічне…