Ненавиджу таку фігню 5


І чого люди деколи поводяться як малі діти? Хоча, що ж тут незрозумілого: жити зараз нелегко, нерви у всіх на межі, от і зірватися стає простіше простого. Я й сам постійно так роблю; вже навіть іноді сумніваюся у своєму психічному здоров’ї, коли злість спадає. Але завжди можна було звернутися до когось, просто поговорити, спитати поради.

А що, як ті, до кого звертався за порадою раніше, і чий авторитет був просто абсолютним, зараз самі не можуть тримати себе в руках? Коли все просто валиться з рук і почуваєш себе ніби той їжачок у тумані – куди не глянь, всюди лише сива мла. Так би взяв і пішов кудись у світ за очі, але зараз такі часи, що і безлюдного місця не знайдеш.

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 thoughts on “Ненавиджу таку фігню

    • Akceptor Від автора

      Тут якесь взаємонепорозуміння, бо я маю на увазі ситуацію, коли людина, від якої найменше за все чекаєш нерозважливості та шквалу емоцій (такий-собі дзен-гуру) раптом починає поводитися якраз імпульсивно і нерозважливо. А ти стоїш, кліпаєш очима і не знаєш, що робити. Як заспокоїти людину, яка зазвичай зроблена наче з криги, а тут перетворилася на вулкан?