Нема часу… 3


Колись давно все було простішим… Колись одна людина, хай навіть дуже непересічна, могла охопити усі знання, доступні своєму поколінню. І не бути при цьому просто кимось, хто чув дзвін, та не знає де він. Зараз це не просто зовсім не так, не так у енній степені. Зараз ніхто не у змозі охопити усі знання навіть у якійсь окремій галузі, навіть у підгалузі чи якомусь сегменті.

За останіх кілька місяців я дуже багато відкрив для себе нових галузей знання у сфері ІТ. Дізнався про речі, про які ніколи не чув; занурився у те, про що знав дуже поверхнево; використовував на практиці щось, про що раніше мав тільки теоретичні знання. І все це дуже цікаво та позитивно, якби не одне “але”. Маленьке, на три букви 🙂

Неможливо осягнути усе – на це елементарно бракує часу. Я трачу години на те, аби прочитати про щось, години аби випробувати його у ділі, години на хоч якусь систематизацію знань. Так проходить день за днем. Щось у пам’яті залишається, щось – зникає у невідомому напрямку. Ні, воно десь там у підсвідомості, але доступу до нього я не маю 🙁

Здається, я починаю розуміти чому людям хочеться жити вічно. Всі ці штуки – то дуже цікаво; вони вартують згаяного на них часу і докладених зусиль. Це як нові іграшки, якими все не награєшся вдосталь, бо скоро прийде час повернути позичене…

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 thoughts on “Нема часу…