Назад у дитинство? 6


 

Де моє дитинство?

Де моє дитинство?

Все, любі мої, позитив закінчився і тепер починаються повні зла робочі будні. Всі любителі щастя-радості можуть проходити повз, бо зараз вашій увазі пропонується чергове ниття із циклу “раніше було краще”, цього разу приурочене до завтрашнього дня. А завтра у нас – 1 червня, перший день літа і міжнародний день захисту дітей. Хто такі діти і чого їх раптом треба захищати розказувати не буду, а перейду прямо до суті. Отож, раніше трава може і не була зеленішою, але діти були ну зовсім іншими (і тут я не в плані розкрученого бренду дітей індіго, які такі вже розумні і гарні, що аж жах). Реально ми такими не були 🙂Не говоритиму про сиву давнину і дитинство наших дідусів, візьмемо недалеке минуле коли я був маленьким. В ті часи щасливого радянського дитинства (хай хтось плюється отрутою, та я маю право на свою думку) дитячі товари у магазинах були переважно “чавунними іграшками” і різного роду колготками-бантиками. Ніяких памперсів і 100500 видів пазлів; ніякої людини-павука, бетмена, покемонів і Барбі. Комп’ютерні ігри тоді являли собою всім відому “Електроніку” і іграшку, у якій вовк ловить яйця, а популярними забавками були кубики.

Але тоді у дітей було прагнення до доброго і чистого. Діти хотіли бути космонавтами, а не олігархами; міліціонерами, а не бандитами. Ми дивилися мультики, в яких головною ідеєю було “давайте жити дружно” , а не тупе луплення один одного по голові молотом. Та не лише у нашій країні все стало так погано (нас ще можна з натяжкою зрозуміти: батьки просто не мають на дітей часу), але й у цілому світі. Як би нам не забивали баки з геніальністю наших чад, та загалом діти просто тупіють. І видно це по тих самих іграшках: якщо раніше були популярними конструктори і розвиваючі ігри, то зараз – якісь недолугі фігурки та “шутери”. Та й самі іграшки залишають для фантазії мінімум: раніше в популярному LEGO літак складався з сотні деталей, а зараз це буквально кабіна, фюзеляж, два крила – і все.

Наші діти не читають книжок. Наші діти не хочуть вчитися. Нашим дітям змалку забивають голову різними курсами та тренінгами, які може і дають знання, та не вчать брати в свої руки ініціативу. Колись було безліч гуртків для дітей і молоді: моделісти, юні техніки, юннати. Зараз дітьми не займається ніхто, навіть у спеціалізованих супер-пупер садках для обдарованої малечі вихователів цікавлять не таланти дітей, а бабло їх батьків.

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 thoughts on “Назад у дитинство?

  • Taras

    ….(нас ще можна з натяжкою зрозуміти: батьки просто не мають на дітей часу)…

    А в інших країнах, наприклад, в Німеччині, де працюють найбільше в Європі, мають? 😉

    …Але тоді у дітей було прагнення до доброго і чистого. Діти хотіли бути космонавтами, а не олігархами; міліціонерами, а не бандитами…

    Згадайте бурні 80-ті, пік вуличного бандитизму. Саме звідти родом теперішні бандити і олігархи.

    …Як би нам не забивали баки з геніальністю наших чад, та загалом діти просто тупіють…

    Не всі, а ті, за ким не дивляться старші. А загалом, теперішні діти набагато мудріші і хитріші, за колишніх.

    …Наші діти не читають книжок…
    А батьки читають?

    Загалом, з більшістю думок можна дискутувати. 🙂
    (хоча, я б сказав, що насправді НАША ДЕРЖАВА не хоче мудрих дітей. А навіщо їй це?). І пропагує “тупізм”…

  • Akceptor Від автора

    Дискотувати можна, але хіба що в деталях. Так, в Німеччині може й не мають часу також, але є країни, де дитячий рабський труд – норма, то може на них рівнятися?
    Бурні 80і? Я теж народився у 80х і виріс у 90х, та я чомусь не бандит, як і сотні моїх знайомих.
    > Не всі, а ті, за ким не дивляться старші.
    Ну тут взагалі весело, бо старші не дивляться практично ні за ким (див. вище). А що діти хитріші, так це я не вважаю показником, бо хитрість стосується вміння обманювати, сумнівна чеснота для дитини.
    Батьки читають. І мені коли було 10 я читав, як, знов таки, сотні моїх друзів. Може тому й бандитами не стали 😉

  • Kolos

    Великим кроком назад у вихованні дітей була відміна свого часу піонерського руху. Дітей треба організовувати, треба виховувати. Розумно побудована держава не може бути байдужа до свого майбутнього. Якщо ж їй на своїх дітей наплювати, тоді не треба дивуватися тому, що відбувається зараз. Віддайте дітей самим собі – і вони знайдуть таке, від чого ми всі будемо жахатися.
    Зараз трішки почали відновлювати дитячий рух, вже під іншою назвою – пластуни(скаути). Та потрібно немало часу для відновлення піонерського масштабу.

    • Akceptor Від автора

      Повністю згоден, але пластуни – то лише частина виховного руху, а раніше були сотні різноманітних гуртків за інтересами. Наодинці пласт не зможе охопити всіх дітей, та й не всім він підійде.

  • mr.psiho

    Діти це відзеркалення дорослих. Якщо дорослі не виховують і, що навіть важливіше, не показують хороший приклад власними поступками, то ось такі діти і ростуть..

    Щодо часу на виховання. Це все байки, що немає часу. Час завжди можна знайти. А от що бажання у дорослих немає – це правда. такі дорослі самі як діти, не догрались, не навчились відповідальності, навіть не усвідомлюють що таке бути батьками.

    • Akceptor Від автора

      В загальному так, але є і досить людей, які просто увесь час зайняті виживанням, тому діти їм більше як тягар, а не радість. А ще варто відзначити тотальну помішаність молоді на сексі, наслідком якого, як відомо, часто бувають якраз діти.