Молитва


Коли я був маленьким, то мене вчила бабуся молитися. Вона читала Отче-Наш вголос, а ми за нею повторювали. Насправді то не була справжня молитва, бо тоді я нічого не розумів ще (зараз не факт, що розумію, та тоді взагалі малий був) – просто повторював слова.

Тепер, коли я вже прожив трохи часу, то періодично молюся увечері або зранку, повторюю ті самі слова, що колись мене навчила бабуся. Але насправді це теж не справжня молитва, бо повторюю я їх за інерцією…Справжня молитва буває досить рідко (не буду казати, що у всіх людей так, бо, може, є багато дійсно віруючих, або й взагалі я такий один безбожник). Вона буває тоді, коли комусь із близьких дуже погано, або погано тобі. Тільки тоді я не читатиму Отче-Наш. Бо в такі моменти ти просто приходиш до Бога і говориш із Ним так, як говорив би колись маленький зі своєю бабусею: люблячою, терпеливою, лагідною. Ти просиш допомоги або поради, не підбираючи слова і не повторюючи якусь мантру; ти говориш із живою Істотою.

А ще молитва буває справжньою тоді, коли сталося щось дуже-дуже хороше (або не сталося щось дуже-дуже погане) і ти, просто сяючи від щастя, безмовно кажеш кудись у небо просто “Дякую”. Як сказав би незнайомцеві, який в останню секунду врятував тебе від падіння у прірву.

А ще бувають такі місця і такі моменти, коли просто дивишся на річку, на зірки в небі, на хмари і ліс, на гори чи на пухнасте кошенятко і думаєш наскільки все це красиве. І це теж свого роду молитва, як на мене, коли ти просто визнаєш, що Хтось зміг створити таку класну штуку як річка, гори або кошеня.

Я не можу зрозуміти Бога, бо всі ми здатні мислити тільки з позиції людини; дуже обмеженої позиції. Але мені здається, що Йому мають бути приємні і такі молитви. Приємні так, як старій бабусі приємно бачити, що її дорослі внуки не забули про неї. Приємні так, як приємно почути “дякую” від когось, кому допоміг у скрутну хвилину. Приємні так, як приємно почути у свою адресу схвальну критику від когось, хто тобі не байдужий (а я чомусь вірю, що Йому до нас не байдуже).

Почитайте ще оце:

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *