Misunderstanding?! 16


Я уже втомився усім пояснювати, що насправді я не такий, яким їм здаюся. Я не розумний і не добрий, а посередній і дуже поганий. І ні, мене вже занадто пізно виправляти чи переконувати. Не треба покладати на мене якісь сподівання та надії і т.п.

Бляха, чогось усі тільки й хочуть, що показувати як вони тебе люблять, як цінують, як ти всім потрібен, і як класно бути добрим, так само всіх любити і потребувати. Звісно, особливо хитрі вдають із себе людиноненависників, але так, не надто переконливо – щоб було з першого погляду ясно: вони лише прикидаються. Зараз модно бути мізантропом.

А ще деякі персонажі увесь час списують свої (іноді і чужі) помилки на когось іншого, або ж списують на обставини. Вони розказують, що всі люди насправді хороші, добрі, чуйні та небайдужі до чужого горя; просто таким людям увесь час катастрофічно не щастить, обставини складаються так недоречно…

Та все одно кожен із нас десь глибоко всередині думає насамперед про себе, просто не хоче цього визнати. Бо ж егоїзм – то так погано, а ми всі такі хороші, добрі, чуйні, etc. І я теж маю бути хорошим, добрим, чуйним (бо, як не ми, то хто?)… Виходить, все погане, що я кажу, – то насправді я так не думаю, просто кажу так від депресії, або від збігу обставин, або це непорозуміння. Або ж я втомився і мені треба просто поспати, відпочити і прочистити свої чакри мізки.

От тільки так просто мізки не прочистити, бо ж кожен радий поговорити про когось, та не про себе. А слухати готовий тільки себе. Або слухати щось погане про відсутніх, а про себе – тільки позитивне (наприклад, який він хороший, добрий, чуйний, і … і нефартовий). Отож, попри всю вдавану свободу слова, сказати правду в очі ти не маєш права – бо це ж може когось образити. І таки напевно образить. Тому треба тримати свою думку при собі. Так спокійніше. Так простіше влитися у спільноту хороших, добрих, чуйних.

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 thoughts on “Misunderstanding?!

    • Akceptor Від автора

      >Василь 24.10.2012 at 18:03 “Я також мізантроп”.
      >Василь 25.10.2012 at 08:15 “Якщо чесно то я не мізантроп а просто відлюдькуватий”.

      Не буду коментувати, бо не в настрої тролити 😉

    • Candy

      І я про це,може ти теж прикидаєшся (мізантроп),може і твоя сутність не настільки темна,наскільки темною ти сам хочеш її бачити. Добро і зло завжди борються в кожному з нас, це нормально.
      А притворну доброту таки треба карати, неочікуваною прямотою, щоб не вважали себе найхитрішими=)
      Мені особисто не цікаво слухоти похвалу, вона інертна, для мене рушійною силою є хороша критика. Похвали потрібні не завжди і не всім,а несамодостатнім чи несамовпевненим,насправді.Це як про чоловіків і компліменти “за тим, який комплімент робить чоловік, жінка може лише оцінити його поетичність, а не піднімати власну самооцінку”

      • Akceptor Від автора

        Я не мізантроп 🙂 До людей загалом я ставлюся нейтрально і не намагаюся їх уникати, завжди готовий до нових знайомств і т.п.
        Щоправда, окремих представників людства я якраз не дуже люблю. Чим ближче знаєш людину, тим більше бачиш у ній недоліків, це нормально. Якщо людина сама бачить свої проблеми і негативні риси, то я проти такої людини нічого не маю. Але частенько трапляються випадки “я – д’Артаньян, а всі навколо … “.
        Багато хто не хоче сприймати критику (ну хіба що у якійсь супер завуальованій формі).
        Про компліменти взагалі мовчу, зараз трохи навчився вже згадувати про те, що треба коне жінкам щось приємне говорити. Але забуваю постійно.

        • Candy

          А якя різниця,образяться ці “д`Артаньяни” чи ні,коли тебе щось реально бісить, то буде все одно.Тим більще що вони швидше за все закомплексовані, і самі невпевнені в своїх силах, от і розхвалюють себе самі, може такі ж, але скромняшки таки купляться на спектакль=)

            • Candy

              Я не маю права запевняти, бо не знаю вас. Мене в гніві на ввесь світ теж можна назвати мізантропом,та я ж не перебуваю в цьому стані постійно. Але якщо у вас це не настрій, а ваша сутність, то вам важкувато напевно.Я думаю мізантропи- це хороші критики, бо причиною їх ненависті людини є її недосконалість і поверхневість, то невже ви не зутрічали людей, якими можна захоплюватись (я не про кохання)? А як ви ставитесь до себе?

              • Василь

                Якщо чесно то я не мізантроп а просто відлюдькуватий. До себе ставлюся самокритично та егоїстично. Інколи я люблю потролити людей в інтернеті але то вже під настрій. Ваша відповідь на моє запитання була дуже адекватною, тож я дякую вам.

              • Akceptor Від автора

                Здається мені, що мізантропи не люблять людство загалом, а не окремих представників цього людства. Бо інакше мусили б жити абсолютно відлюдно у якійсь печері

          • Akceptor Від автора

            Коли мене щось реально бісить (настільки, що не можу/не хочу втримати себе у рамках) – цього краще не бачити. Але такого практично не буває.
            А різниця є, бо у реальному світі не буває рівних за правами і можливостями людей. Поки такі “д`Артаньяни” – просто знайомі і перехожі, то байдуже, а як одним із них виявиться твій начальник? Або замовник? Або 450 депутатів у ВР?