Куди котиться Вища школа? 15


За часів Радянського Союзу наша система освіти була, можливо, не найкращою, але значно ефективнішою, ніж зараз. Зрозуміло, що у тоталітарній країні і освіта була жорстко запрограмованою – жодних відхилень, жодних нововведень – як у армії. В СРСР це працювало, але в незалежних країнах, які утворилися після його розвалу (і відразу ж почали намагатися утворити якусь нову сяку-таку спільноту – СНД) працювати не могло: люди захотіли свободи, “Пепсі”, та інших західних цінностей.

Майже 15 років система освіти рухалася за інерцією, потрохи втрачаючи ефективність, і в середині 2000-х те, що від неї залишилося, виглядало настітьки сумно, що реформи відкладати вже не було куди. Тоді Україна вирішила перейняти європейську модель освіти і долучилася до Болонського процесу, який має на меті уніфікацію нашої Вищої школи із західними. Переваг тут купа: вільний обмін студентами та викладачами, можливість зарахування як вивчених раніш цілих дисциплін, так і окремих їх частин, тощо.

Відтоді пройшло вже багато часу, міністерство освіти і науки стало ще й міністерством молоді та спорту, але рівень освіти та науки у нас не зріс (а, скоріше, якраз навпаки). У чому проблема, народ? Мені, що десь там “на горі”, у просторих міністерських кабінетах, люди так і не зрозуміли простої речі: сучасна освіта у розвинутих країнах являє собою просто послугу. Освітня послуга за своєю суттю не відрізняється від будь-якого іншого різновиду послуги: коли людина відчуває потребу у чомусь – вона готова платити за задоволення цієї потреби.

А в Україні вища освіта досі залишається переважно чимоь незрозумілим і мало не примусовим. Бо без диплому важко знайти роботу (будь-яку), але диплом не є відображенням знань випускника.

Ми досі не зрозуміли, що завданням університету має бути надання освітньої послуги людям, які бажають здобувати знання, а не спроби навчити бодай чомусь тих, хто у навчання не зацікавлений. Викладач у ВНЗ має бути професіоналом у своїй справі (причому не просто теоретиком), а не чимось середні між нянькою і жандармом.

А ми все ще женемося за кількістю (саме від кількості студентів, між іншим, розраховують розмір штату на кафедрі, забуваючи, що читання лекції для однієї людини – та ж сама робота, що і читання для 100500 людей), жертвуючи якістю освіти. Бо ж цього року стати студентом вишу міг будь-хто, аби лише умудрився здати тести ЗНО на мінімальний бал. Люди, які вчора заледве закінчили школу, сьогодні будуть вчитися на інженерів і лікарів. Вірніше, із них намагатимуться зробити інженерів та лікарів.

Друзі, вам не страшно буде жити у такій країні?

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 thoughts on “Куди котиться Вища школа?

  • Candy

    Мені теж не зовсім зрозуміло, чому всі настільки зациклились на вищій освіті? Чому забули про те що існують затребувані робочі, достойні професії? Чому батьки платять шалені гроші, знаю таких ,які пожертвували особистим транспортом ,лише щоб їхня донечка мала можливість “вчитися”, а вона ,не маючи ані хисту,ані мінімального бажання – живе в своє задоволення. І найгірше в цьому не викинуті на вітер гроші, не втрачені роки, а “кваліфікований працівник” якого з неї повинен був “зліпити” вуз . І все це починається ще з середньої школи,де всім начхати на твої здібності і талант,якщо це не стосується честі школи,або щось таке…існує лише видимість спецкласів, та й більшість дітей сприймають школу як обов`язок і не більше. А коли закінчують цю ж школу, то в університет ідуть здійснювати мрії батьків (і не здійснюють) чи ідуть “вчитися”, бо ідуть всі ,та при цьому нікого не хвилює твоя особистість, навіть самого тебе,бо ти таким чином зрікся себе, як індивіда.

    • Akceptor

      Щось я не в курсі про затребуваність робочих професій. Відверто кажучи, то таке враження, що зараз взагалі кожен другий як не фотограф, то точно DJ.

      • Candy

        Те що вони себе такими назвали ще не означає, що вони такими є. Для прикладу, наявність крутого фотіка не зробить тебе фотографом.

        • Akceptor Від автора

          Ну і я так кажу. Наявність крутого мікшера не робить тебе DJ – це теж всі знають. Але мало я зустрічав у своєму житті бодай інженерів, все якісь творчі люди 🙂 Всі бунтарі, повстають проти буденності життя, тусять у клубах, нюхають квіти… А саме життя від цього розвалюється, бо його зробили із соломи ще наші прадіди.

  • molinski

    Це цілком пояснюється роботизацією процесу виробництва. Така професія як шахтар вже купу літ збиткова. Бо не вносяться нові технології. Не вносяться бо людям не буде що робити.
    Моя особиста думка,. що років через 50 десь 50% людей стане програмістами. Просто інші професії будуть не потрібні. Конструктор і програміст – дві людини, які зможуть замінити майже все. Поки не винайдуть код який програмуватиме мозок – будуть актуальні вчителі, викладачі, реабілітологи. В сфері відпочинковій теж будуть люди. Аграрниц сектор – трохи. Ну і як завжди – творча еліта. Політики – це непотріб. Є один анекдот “Якшо б програміст став президентом, він би замінив весь парламент на один не великий скрипт”. Взагалі скоро бде перебудова суспільства.
    Під час великої депресії минулого століття відбувся великий застій у розвитку і великий крок назад. Замість того, щоби перебудувати систему і принцип дії механізму суспільства, керівництво – оптимізувало його. В нас схожа дипресія була у 90-ті роки. І що ми бачимо – те ж саме, відбувається це не свідомо (стеоретипно), чи цілеспрямовано – х.з.
    На які би системи освіти не реформувалися – принцип один і той самий. З нас роблять робітників, які через роботизацію стають нікому непотрібними. Ось в чому проблема.

    • Akceptor Від автора

      Крім шахтарів і програмістів є ще купа інших професій 🙂
      Справа не в тому, що ніхто не хоче бути шахтарем – я і сам не хочу. Дійсно, важку і монотонну роботу мають робити машини, а не розумні істоти (хоча деякі люди якраз під визначення біологічного автомата підходять якнайкраще). Але є робота, яка не під силу роботам, допоки ті не навчилися мислити. І є робота, на яку здатна лише людина, в принципі. Бо таку штуку як інтуїція поки ніхто не запрограмував ще.
      Тільки я знову ж не про це писав.
      Візьмемо роботу не марудну, інтелектуальну і творчу. Конструктор і програміст – це свого роду митці, а не просто робітники. Юриспруденція часто буває нудною, але і там є місце творчості, так само як і у багатьох інших престижних видах діяльності.
      Та чогось молодь не хоче ВЧИТИСЯ. Тобто юристами бути хоче, але вивчати закони – ні. Програмістами бути хоче, але вивчати програмування – ні.
      У всьому світі університет – це місце, куди звертаються за знаннями, а диплом лише їх підтверджує. В Україні університет переважно видає ідіотам кольорові папірчики. У всьому світі викладач допомагає студентам підвищувати свій рівень. У нас – ставить “енки” і читає їм лекції з папірчика.
      Вища освіта настільки занурилася у бюрократію, що давно вже нікого не здатна нічому навчити, а студенти настільки хочуть нічого не робити, що їх влаштовує бути ідіотами з кольоровим папірчиком.
      Так, є винятки.
      Через такі винятки особисто я ще не звалив із універу кудись подалі. Поки-що.

      • molinski

        Не вчать лише тому, що їм не потрібно цього. Для чого вчити, якщо це нікому не потрібні вони з цим знаннями.
        Це ще зі школи ця непотрібність переслідує. Діти які б не були відсталі – аналізують.
        Щодо енок і т.д., то під сумнівом і якість знань викладачів. Я не розумію системи де людина 10 років вивчає теорію, щось там десь там проходить трохи практики, при чому в тих же лабораторних умовах – і одразу стає викладачем. Це алогічно.

        Не по темі. Юристи – це відрижка системи, саме такі професії, як юристи, економісти, політологи і т.д. впринципі – непотріб. Виникли в тому ж розвитку, що зараз фотографи. Більше як необхідність зайняти людей справою, ніж отримати реальний результат. Одні крадуть – бо немають що робити, інші їх витягують, бо немають що робити!
        Людина потрібна лише для обслуговування роботів і цифрових систем, чи контролю. Хоча 50 років свій вклад зроблять. Вже зараз є принтери, які самі себе друкують і складають – чим не штучний інтелект? Самовітворюваний механіжм. Єдине втручання – написання програми. Правда це ще дуже на примітивному рівні зарад, але є.
        Звісно всі ці прогнози можливі, якщо не буде кінця світу :)) – от для придумання їх, людина й потрібна, машина в цій справі не замінить живий інтелект 🙂

        • Akceptor Від автора

          Тебе послухати, то я – якийсь мутант виходить, тупіший навіть за відсталих дітей. Бо я вчився і мені подобається вчитися. Мені чогось подобається щось вміти і щось знати, хоч більшість із цього мені не потрібне для професійної діяльності. Але мені хочеться вміти встановити на комп ОС, не звертаючись до “комп’ютерщиків”, і розуміти основи роботи пошуковиків, не будучи SEOшником, і писати прості програми, не будучи програмістом, і встановити кафедральний сервер, не будучи сисадміном. Напевно, якась хвороба.
          А ще я колись писав новели, не будучи письменником. Втім, письменник – непотрібна професія. Роботи не читають художніх книг.

          Якість знань у мене теж, звісно, погана. Мене дійсно вчили суто на книжках і “на пальцях”, бо нема обладнання в університеті. Зате я хоч у теорії, але розумію принцип роботи більшості вимірювальних засобів, АЦП, того ж сенсорного екрану у телефоні. Був би розумнішим, то сказав би, що це мені не потрібно, та й махнув рукою.
          Програмування на LabVIEW навчився сам. Теж за допомогою книжок та експериментів. Не скажу, що я тепер програміст (це якраз до розмови про “фотографів” і фотографів), але елементарне уявлення маю, тож при потребі освоїти на вищому рівні вже буде якийсь фундамент.

          Людина потрібна не для обслуговування машин – оце якраз вони вміють робити самі. Людина потрібна для їх конструювання. Люди якраз мають бути фотографами,
          бо натискати кнопку може і робот, вибрати правильну композицію може і робот, але фотограф вміє передати емоції. Написати осмислений текст теж скоро зможе машина, але художню книгу або вірш (не римовані рядки, а поезію) – ніколи. Бо, якщо машини зможуть це, то вони вже не будуть машинами, а стануть просто механічною формою життя. Тоді вони зможуть придумувати дурні прогнози про кінець світу і вірити їм, стояти у чергах за черговим айфоном, пити пиво і матюкатися.

          • molinski

            Я напевне десь щось пропустив, бо творча діяльність у моєму баченні – якраз основа суспільства.
            Обслуговування роботів, то малося на увазі конструювання, налаштування і програмування. Не малось на увазі доглядання 🙂

        • Akceptor Від автора

          Чесно почав слухати і дослухав до розповіді про школу. Особисто я такого нічого не пригадую: мені і на оцінки було переважно чхати, і власну думку мати ніхто не забороняв. Уроки літератури (української і зарубіжної) в старших класах – взагалі окрема історія. Там було дуже класно. Твори ми писали прикольні, з вчительками сперечалися і ніяких двійок не отримували. Досі пам’ятаю, як цілу пару обговорювали фразу “Любиш мене – люби мою парасольку” з Джойса.
          І читав влітку книжки не лише з обов’язкової програми, а ті, які цікавішими були (наприклад “Анну Кареніну” я себе не зміг змусити прочитати, натомість читав “Злочин і кару”, зате цікавіше було на парі послухати про те, чого не читав сам, і розповісти те, чого не читала більшість).
          Можливо, я на якійсь іншій планеті живу, або просто відстав від часу вже безнадійно. Але ота стаття за посиланням мені видається маячнею (типу всіляких псевдоконспірологічних фільмів), тому слухати далі просто не міг.

  • molinski

    Частина правди там є. Решта – особистий погляд. У кінці той дядько говорить про те, що є і хороші викладачі. Ну треба слухати.
    Система на чоммусь тримається, якби всі були зомбаками то розвалилася б давно