It’s my life:моя сім’я 73


Оскільки це – особистий блог і оскільки зараз і так уже можна дізнатися про потрібну людину що завгодно, а мені приховувати особливо нічого (ядерну боєголовку, яку зібрав у підвалі, вже перевіз на полігон), то, мабуть, доцільно трохи розказати про себе і людей, з якими я живу. Вважайте це якимось таким соціальним стриптизом, чи що.

Отож, мешкаю я у селі неподалік від Івано-Франківська. Настільки неподалік, що влітку до Франика можна потрапити за 15 хвилин пішки, просто форсувавши річку (а вона у нас зараз дуже зміліла, тож навіть не знаючи броду можна лізти у воду). Коли погода не надихає, доводиться тратити добрих 25 хвилин на їзду велосипедом, а то й цілих 40 маршруткою (затори такі затори). Вже довший час маю намір таки перебратися у саме місто, хоча не сказав би, що дуже цього хочу.

У моїй сім’ї одна людина досить регулярно зловживає алкоголем (хоча колись мала золоті руки і ясну голову), а мама вже на пенсії. Взагалі моя мама відноситься до тієї категорії людей, які не можуть сидіти без діла і постійно собі шукають якесь заняття. Можливо, так її просто виховали. Схоже, найбільше задоволення їй приносить саме робота на городі, або ж догляд за тваринами. У нас увесь час було купа домашніх тварин: кроликів (які зараз почали хворіти, тож довелося їх терміново ліквідувати, про що я вже згадував, розповідаючи як зняти шкуру з кроля), курей, кіз; раніше були ще й нутрії, та за ними важко доглядати. Коти і собаки (зараз формула 3х2), а ще черепахи і рибки (та ці хоч із акваріуму не вилазять самі).

Бабуся моя (зі сторони батька) має ряд типових для багатьох людей її віку проблем зі здоров’ям та з адекватністю. Я не обговорюю чи засуджую (боронь Боже, не насміхаюся) – просто констатую факт. Від цього нікуди не дінешся: життя на кожного накладає свій відбиток, а вона пережила чимало (взяти хоч би саму війну). Мабуть, і я колись буду таким старим буркотливим дідуганом (якщо, звісно, доживу до такого віку із всім цим покращенням) і так само діятиму на нерви всім оточуючим.

Ще у мене є брат, але він нещодавно одружився і переїхав жити до Франика. Мабуть, я за ним таки сумую, бо не звик бути сам, удвох якось веселіше. Але діти виростають і розходяться кожен своєю дорогою. Отака невесела філософія.

Зараз зі мною живе моя дівчина, із якою ми колись таки одружимося, хоча наші погляди на шлюбні ігри кардинально протилежні. Чи то я такий неправильний, чи то всім жінкам хочеться шоу на власному весіллі – не знаю. Дівчина моя родом із батьківщини нашого (сподіваюся, ненадовго вже) президента Віктора Федоровича, із Єнакієво. Я бував там кілька разів і тому розумію чому сам Янукович не хоче мати дачу там, а віддає перевагу Карпатам. В цьому питанні ми з ним солідарні. 🙂

Отака вийшла своєрідна розвіртуалізація.

Шановне панство, а ви розказуєте про себе у своїх блогах щось подібне? Бо я не натикався щось, а цікаво було б почитати…

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

73 thoughts on “It’s my life:моя сім’я

  • Ірина

    Цікаво було прочитати. Ось виказую думку з “жіночого боку”- я вважаю, що кожній дівчині хочеться не шоу, а особисто СВЯТА. Особисто я вважаю “громадянський шлюб”- банальним “співжиттям” (а погодьтесь, при такому ставленні до питанні, кудись “випаровується” і романтика, і кохання…. Тому, мабуть, і незаміжня. Тому дружня порада- робіть дівчині пропозицію, збирайте гроші на маленьке свято – та одружуйтесь. Згідно моєї філософії, чим більш живете в “громадянському шлюбі”,тим менше буде хотітись весілля взагалі. Ви ж її кохаєте? То в чому справа…..

      • Ірина

        Поясняю- громадянський шлюб- це тільки МЕРКАНТИЛЬНИЙ ПОДХІД.
        От він зі свого боку подивиться, чи смачно вона готує…. чи як вона веде господарство…. чи вона гарна в ліжку. тобто з початку подхід- а ми повинні перевірити стосунки. А то вдруг…. Вона зі свого боку- теж саме. Нема тут ніякої романтики. Тільки підход, як в магазині- шукаю ось те…. яка там романтика

        • Akceptor Від автора

          Неправда 🙂
          Я громадянський шлюб розглядаю просто як відтермінування весілля до кращих часів. Мені здається,що треба спочатку налагодити якийсь елементарний комфорт удома (ремонт зробити, опалення поміняти, бо ціни на газ ростуть), а вже потім святкувати. Я би не сказав, що з мого боку є якийсь меркантильний підхід, якраз навпаки – ніяких розмов про фінанси і поділ майна (я взагалі не розумію такий підхід, при якому ще до одруження люди вже ділять що кому дістанеться після розлучення).
          Вам може бути важко зрозуміти якраз тому, що у Вас є своя справа і свої досягнення, але не всі жінки такі. Тобто не всі самостійні і можуть себе забезпечити.

          • Ірина

            В мене не завжди була власна справа…. і навчання в аспірантурі заочній в мене в свій час займало дуже багато часу (вибачьте за тавтологію). Тільки от “тодішніх” моїх друзів мої проблеми дуже мало переймали. Вони хотіли “середньостатистичну”, але щоб їм було комфортно. Тому я навіть забула, що таке- відпочивати і працювала….

            • Akceptor Від автора

              Справа була не завжди, але склад характеру у кожного свій і комусь просто не лежить душа до такого як бізнес чи наука. Є жінки, яких влаштовує кухня і посиденьки з подругами, є такі, хто хоче чогось більшого. Так само як і чоловіки бувають різні. Я лише про це.

        • Василь

          Так можна сказати що шлюб це просто меркантильна забаганка дівчини, для того щоб задовільнити свої меркантильні потреби)))

          • Iрина

            Розумiэте, ми всi рiзнi- рiзний свiтогляд, рiзний склад мислення та багато чого. Таке ж рiзне i вiдношення до кохання та шлюбу. Я особисто вважаю, що кохання вiдразу чи э, чи його немаэ. I якщо кохання- то ЦIЛКОВИТА ДОВIРА з обох бокiв. Пам ятаэте оповiдання О Генрi- там кохали один одного дiвчина та хлопець, не було грошей подарувати один одному подарунок, то вона продала своi волосся, щоб купити йому ремiнь на годинник, а вiн в той же час- годинник, щоб купити гребiнець. Якщо скажете, “що зараз iншi часи- неправда”, просто чим бiльш творча особистicть, тим бiльш вона здатна на таке

            • Iрина

              як це не дивно, я практично все життя спiлкуюсь в переважнiй бiльшостi з чоловiками, але творчi особистостi- це не середньостатистична людина. I вони досить рiдко, на жаль, зустрiчаються в технiчнiй сферi

            • molinski

              “Я особисто вважаю, що кохання вiдразу чи э, чи його немаэ. I якщо кохання- то ЦIЛКОВИТА ДОВIРА з обох бокiв.” – лишень ці слова уже повністю підтримують цивільний шлюб або ж взагалі його відсутність.
              Шлюб з юридичної сторони – це менше проблєм з життям разом. А ще менше проблєм коли цивільний шлюб.
              А все інше – це надумане, придумане і метод психологічного контролю. Це навпаки відштовхує людей.

    • Василь

      В мене за 4 роки нічого не випарувалося а навпаки ще більше зміцніли. Я якщо чесно сам дивуюся. Я хочу одружитися але не погоджуюся з тим що жити в громадському шлюбі це жити без кохання і без романтики. Доречі, не знаю як воно буде, але у багатьох романтика випаровується після одруження.))

      • Владислав

        Згідний цілком. Громадянський шлюб найадекватніша річ в сучасних стосунках.
        Одруження все псує. До того ж з матеріальним ризиком.
        Дуже жаль, що сучасні дівчата цього не розуміють, а далі витають в мріях про ідеальне весілля і щасливу сім”ю.

        • sod100

          Ще мені один експерт сімейного життя найшовся?? А ти хоть маєш дівчину?? Чи твоя дівчина тільки комп’ютер??? Якщо ти дійсно справді кохаєш якусь людину, то ти не думаєш про матеріальний ризик. Кохання без довіри, ніщо!!!!!

          • Владислав

            Так, уяви собі, маю. До того ж вона розділяє мої погляди(хоч і не повністю).
            Давай далі заливай про довіру, поки не обпечешся! На заході громадянські шлюби нормальна практика, тому й живуть там щасливіше і багатше. А в нас кожна друга охумутати може і поламати тобі життя.
            Довіра, ага. В нашому-то світі довіра.

            • sod100

              Нічого ти не розумієш стосовно сімейного життя і не зрозумієш доти, доки не відчуєш на його на власній шкурі.

              • Владислав

                Може й так, на власній шкурі я не відчував і не дуже прагну.
                Але ж не треба кидатись на людей із “а ти хоть маєш дівчину?” і про експертів із сімейного життя.. може я пів життя посвятив вивченню сімейної психології ітд, а ти тут взяв і мене образив 🙂

              • Akceptor Від автора

                У них і у нас трохи інакша ситуація. Зараз багато молоді одружується через певні обставини (наприклад вагітність дівчини). Багато дівчат намагаються вийти заміж як тільки стукне 18, багато батьків теж хочуть видати доньку якомога швидше. Це впливає на статистику.
                Я собі думаю, що дорослі люди (а 18-літнього підлітка переважно дорослим вважати трохи рано) більш зважено підходять до одруження і якраз вони у нашій країні у цих 80% би не входили.
                Ну а на заході все занадто сфокусовано на секс (у нас теж таку модель намагаються будувати) і сімейні цінності серед молоді зараз взагалі не ті, що років 20 тому.

              • Василь

                Це випадково не британські вчені довели? Британские ученые выяснили, что если высказывание начинается с “Британские ученые выяснили…”, то 70% людей поверит в любую х*ту, которая там написана.

        • Ірина

          Щодо матеріальних ризиків- в мене ВЛАСНА КВАРТИРА, ВЛАСНА МАШИНА і ВЛАСНА КОМПАНІЯ. Хто буде тут про матеріальні ризики розповідати? я і не вітаю в “хмарах”, я дуже обачлива. Тільки мені НАЧХАТИ, що в нього там є- мені потрібно, щоб я для нього була змислом житття. А він ще перевіряти буде- ЧИ, ВЛАСНЕ, ПІДІЙДУ Я НА РОЛЬ ЙОГО ДРУЖИНИ!!!!

          • Ірина

            тобто, особисто я вважаю, що банальне співжиття- ну який це громадянський шлюб- будемо чесні, коли він думає- та хай буде, коли кращу не знайду. Зі свого боку, вона – та поживемо, вдвох зручніше, якщо кращого не знайду, хай собі буде. І де тут кохання та романтика? Справжні почуття?

            • Akceptor Від автора

              Це Ви трохи перебільшуєте. Я вважаю, що у коханні не має і не може бути ніякого порівняння “знайду кращого”. Люди ж не побутова техніка, яку вибирають за технічними характеристиками: хочу телевізор з екраном 42 дюйми і дівчину із третім розміром. Це нісенітниця.
              Людина подобається або не подобається комплексно. Якщо подобається, то на маленькі недоліки ніхто вже не звертає уваги. От я собі, наприклад, вже просто не уявляю своє життя з кимось іншим. В принципі, буває багато сварок і конфліктів, але, хоч нас нічого юридично не зв’язує, ми все ще разом. Не факт, що штамп у паспорті був би тут вирішальним фактором (та чи взагалі мав би якийсь вплив).

              • Ірина

                ні. всі мої подруги і знайомі “пережили” громадянський шлюб. І повірьте, обирався чоловік саме як “монітор” і до ЗАГСУ його вели дуже сплановано. І попутньо “(усі) сплановували ЗАПАСНИЙ ВАРІАНТ Б

            • Василь

              Ірина, а ви жили в громадянському шлюбі? Може ви просто критикуєте його через те що боїтеся що без штампу в паспорті ви не втримаєте чоловіка? Тут можуть бути різні причини.

              • Akceptor Від автора

                Не думаю, що всі жінки тільки й думають як втримати чоловіка. Це якесь упереджене ставлення

              • Iрина

                я не жила в громадянському шлюбi i не буду жити. Таку почесну “пропозицiю” менi робили кiлька разiв- усi рази пicля цього я вiдправляла цбого чоловiка “гуляти”. Одного разу виставила прям зi cходов. Справа в тому, що я нiкого не намагаюсь “втримати”, менi потрiбна ДОВIРА i КОХАННЯ. А якщо це все- лише частково, то це не до мене. Я нiкому не маю доказувати, що я цього варта

    • Akceptor Від автора

      Є нюанси.
      По-перше, я просто не розумію нащо ці шаблонні весілля (писав раніше, повторюватися не буду http://akceptor.org/spravy-vesilni/).
      По-друге, весілля – космічні витрати, а я не вважаю доброю ідеєю починати спільне життя із боргової ями, хай навіть святково прикрашеної.
      По-третє, от Ви кажете СВЯТО, і Оля каже СВЯТО. Але чого свято має бути для однієї людини всупереч бажанням іншої? Тобто бажання жінки і її рожеві мрію з дитинства треба здійснити, а оплатити все це маю я? Може я і егоїст, але це якось не дуже у моєму розумінні сприяє коханню.
      Ну і по-четверте, я впевнений, що традиційне весілля в даному конкретному випадку не буде таким вже святом (є причини різні, та хоч би й тому, що мало хто поїде через всю країну на весілля із гостей).

      Між іншим, я не казав, що проти одруження. Але мені просто здається доцільнішим формальну сторону питання максимально спростити і прискорити, а суто святкування проводити не великою гурбою і з танцями всю ніч (бо це вже навіть не свято для нареченої, а для гостей банальна п’янка, у якій наречена виступає як декорація), а просто якось удвох. Максимум – з батьками і найближчими друзями.

  • Ірина

    Єнакієво- та і весь Донбас- в 80 роках був досить непоганим регіоном. В усякому разі, в моєму дитинстві Донбас був розвинутим, це потім з нього все “вичавили”, закрили шахти і залишили “подихаючі” містечка….

    • Akceptor Від автора

      Був, не сперечаюся. Більш того, Донецьк і зараз виглядає пристойно, як і всякий мегаполіс. А от сателіти перебувають у жахливому стані і всім байдуже.
      Особливо мене тут дивує позиція президента: навіть найбільш черстві і злі люди хоч трохи, та згадують місто, де пройшло їх дитинство. Якби президентом був я, то, впевнений, хоч якось, але Франик би підтримував (у межах розумного звісно). А Янукович, таке враження, просто чхати хотів на свою малу батьківщину.

        • Akceptor Від автора

          Так з 35 років, здається, можна балотуватися.
          Але я відразу чесно кажу: стану президентом – буду красти. Це, може, і не гарно, але зате я можу гарантувати, що про цю передвиборчу обіцянку не забуду і виконаю її й перевиконаю.

  • Оля

    Кожна дівчина ще змалечку мріє про власне весілля, яке на її думку буде найкраще. Тому тут немає нічого дивного, що ваша дівчина хоче свята. А ви своїми діями просто на просто позбавляєте її мрії.

    • Василь

      Це філософське питання і краще не буду нічого вам доказувати. Зараз прийде знаний експерт з філософії і відомий блогер, от він і вам все пояснить.

      • Akceptor Від автора

        Та досить вже чіпати філософію. Тут вся суть у тому, що кожен може мати свою точку зору і, як не крути, нема однозначно правильної. Тобто кожен по-своєму правий, бо каже як йому особисто правильним видається.

    • Akceptor Від автора

      Я все розумію, але свято у моєму уявленні якраз має бути святом, а не виставою, у якій ти граєш головну роль. Всі теперішні весілля – просто погано зрежисований цирк (я був на кількох, куди не міг не піти і бачив все зсередини). Недавно мій брат одружувався і я був типу старостою у нього на весіллі: калачі, горілка, все таке. Так от, не виглядали новоодружені такими аж щасливими о другій ночі за столом ще сидячи.
      Аби багато не друкувати тут, даю посилання на свою точку зору, яку я писав раніше http://akceptor.org/spravy-vesilni/

  • Василь

    “Не думаю, що всі жінки тільки й думають як втримати чоловіка. Це якесь упереджене ставлення” а я не казав що всі. Але погодишся що такі є?

  • Василь

    Хочу додати що я мав на увазі не лише втримування чоловіка а страх втратити людину. Взагалі жінки бояться нестабільних станів. ІМХО

    • Akceptor Від автора

      І що? Я так само консервативіст і боюся змін. В цьому нема нічого поганого чи неприродного.
      Але є різниця між втримуванням людини біля себе тільки аби не бути самому і робити так, аби людині не хотілося від тебе піти. Трохи спрощений варіант і перекручений, але так буде зрозуміліше: а)у вас багато спільних інтересів і б)вона “залітає” і шантажує дитиною. І там і там є варіант втримування свого роду, але ж

        • Akceptor Від автора

          От варіант б) якраз втримування, а варіант а) втримуванням не є, просто від добра добра не шукають. Я до цього і веду (а ти неуважно читаєш 🙂 ).
          Тобто якщо ти знайдеш людину, яку просто ніколи не захочеться залишати навіть на хвилинку, то тоді вже вона може навіть тебе навмисне діставати і дратувати – але ти її кинути не захочеш. І ніякого втримування не треба буде.

        • Akceptor Від автора

          Ну у тебе воно прозвучало у негативному контексті просто – страх втратити людину, etc. Страх переважно має негативний відтінок

      • Iрина

        Менi особисто змiни подобаються. Не чоловiкiв- тут без кохання нiяк, а життя взагалi. Тобто менi подобаэться ЗМIНЮВАТИ В КРАЩИЙ БIК ЩОСЬ….

        • Akceptor Від автора

          Я просто важкий на підйом. Наприклад, не можу ніяк вибратися з дому кудись дуже довго, але як виберуся, т вже повертатися не хочу.

    • Iрина

      Не всi, мiй бiзнес- дуже нестабiльна рiч. Дуже подобаэться. I “робити змiни” на тому пiдприэмствi, де робимо проект- кайф.

  • ThatSomeone

    “Взагалі моя мама відноситься до тієї категорії людей, які не можуть сидіти без діла і постійно собі шукають якесь заняття”
    в мене така сама і мама і бабуся :D, на відміну від мене.
    “Шановне панство, а ви розказуєте про себе у своїх блогах щось подібне?” сумніваюсь, що комусь буде цікаво читати скільки у мене братів, сестер чи в якій я школі навчався.

    • Akceptor Від автора

      >сумніваюсь, що комусь буде цікаво читати скільки у мене братів, сестер чи в якій я школі навчався
      Ну так, читати щось типу “2 брати і сестра, школа номер 100500 із поглибленим вивченням PHP” буде не дуже цікаво. Але завжди можна розказати про свої враження від школи (бляха, як згадаю свої шкільні роки, то там було багато цікавого, колись таки напишу щось про школу), так само можна і про своє життя якось трохи розказати.
      Інтернет така штука, що змінив нік і мило в коментах – і ти вже інша людина 🙂 А про людину справжню багато може розповісти те оточення, у якому вона виросла і живе.
      Елементарний приклад (трохи не про братів і сестер, але з тієї ж опери): я тобі писав щоб ти на своєму кіноблозі якось завів окрему сторінку і там перерахував фільми і серіали, які найбільше подобаються. Загалом я можу прочитати відгук на якесь кіно і на його основі вирішувати, чи варто воно уваги. Але треба мати якусь “відправну точку”, бо раптом автор відгуку паталогічно ненавидить мелодрами і за 5 секунд соплів просто прокляв достойне кіно. Або він фанат драконів і навіть трешовому фентезі ставить “5+” тільки за наявність там дракона (бляха, та із Skyrim десь така ж фігня – там більше половини позитивних оцінок через драконів).