Гомосексуалісти – вороги?


Гомосексуалісти - вороги?

Гомосексуалісти - вороги?

Сьогодні у центрі Франика проходила вельми цікава акція, приурочена тому, що в нашій державі приймають ряд законів, покликаних урівняти в правах різностатеві та одностатеві сім’ї: дозволити одностатеві шлюби, дозволити гомосексуалістам усиновлення дітей, тощо. Активісти акції (на жаль, я не поцікавився яку організацію вони представляють) викрикували віршовані гасла на кшталт “Україна – не Содом!” і збирали підписи під петицією до президента з вимогою зупинити прийняття таких законів. Останньою краплею у чаші терпіння борців за чистоту совісті став факт усиновлення парою закордонних гомосексуалістів хлопчика зі Львова.

Підписуватися під петицією я не став,  з ряду причин. По-перше, я за толерантність і вважаю, що як гомосексуалістам подобається займатися протиприродним сексом, то хай собі займаються. Зрештою, вони нікого не змушують і роблять це поміж собою, а в нас є багато суттєвіших проблем: наркоманія, ґвалтівники і гопота на вулицях, секс-рабство, тощо. При ці речі переважно мовчать, або показують по телевізору, та ніхто чомусь не виходить на вулиці і не збирає підписи. Навіть ті, хто ненавидить гомосексуалістів, не можуть заперечувати: ці люди не можуть мати дітей одне від одного, таким чином ні про яке виродження мова не йде. Не чіпають вони нас, то не чіпаймо їх.

Але, з іншого боку, навіть вперті поборники прав сексуальних меншин не можуть заперечувати супроти того факту, що дитина повинна мати право вибору чи жити їй у родині, де обоє “батьків” однієї статі. Так, хай ми маємо поважати вибір гомосексуалістів, та повинні і права дитини поважати. Проблема у тому, що діти не можуть повністю усвідомлювати нюанси сексуальних стосунків і вибір за них роблять якраз дорослі. Гарантувати, що вихована у родині гомосексуалістів дитина не стане гомосексуалістом сама лише наслідуючи приклад не може ніхто. Тому далеко не факт, що дозволивши усиновлення дитини гомосексуальній родині ми не зламаємо життя цієї дитини.Але, знову ж таки з іншого боку… Яке майбутнє чекає дитину із дитбудинку в Україні? Де вона житиме по досягненню повноліття, чим зароблятиме на хліб? В наш час навіть у повноцінних родинах діти дуже часто стають на криву стежку, починають пити, вживають наркотики, я мовчу вже про безробіття. Що робити людині, у якої немає батьків, якій нікуди податися? Думаю, шанси перетворитися на волоцюгу, наркомана чи злочинця (а то й усе разом узяте) у таких людей значно більше. Не тому, що вони якісь не такі, просто від безвиході. А закордонні прийомні батьки, принаймні, зможуть забезпечити дитині достойне життя.

Ще з іншого боку, поцікавтеся наскільки складно українській родині оформити документи для усиновлення дитини, скільки треба паперів, скільки бюрократії і тяганини. Чому держава сама створює перешкоди на шляху усиновлення українських дітей українцями? Навіщо замуровує своє майбутнє в інтернатах? Чи не проце треба спитати у президента в першу чергу?..

Почитайте ще оце:

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *