Думки вголос

Раніше, світ був більшим… Чи то так мені тоді здавалося, чи то життя нині й справді перейшло на наступну швидкість із появою нових технологій. Хтозна.
Але в дитинстві 50-кілометрова подорож займала мало не цілий день, а зараз – всього лише годину-півтори. Правда тоді і часу чомусь завжди було вдосталь – зараз же його постійно не вистачає, незважаючи на цілу купу різних хитрих пристроїв для спрощення життя. Комп’ютери, мобільники: вони, начебто, і роблять життя простішим, але натомість вимагають все більше уваги до себе і ми навіть не помічаємо як починаємо витрачати все більше часу на догляд за ними, не встигаючи жити для себе. А потім дивуємося чому це кар’єра, розваги, навіть відпочинок, проносять тільки тимчасове задоволення. Знаєте, дуже часто у людей практично не зберігається спогадів із дитинства, і разом з цими спогадами ми втрачаємо дещо більш важливе: вміння жити кожною секундою, вміння сумувати і радіти щиро, вміння бути собою.
У погоні за примарним щастям ми огороджуємо своє життя глухою стіною правил та умовностей і за цією стіною назавжди зникає оте справжнє ЩАСТЯ, з яким народжується кожна дитина.
Ми міняємо сонячне світло і загадкові зорі на такі зрозумілі феєрверки та сітілайти, траву і річку – на джакузі і шкіряні салони авто, а справжню любов і дружбу – на пристрасть і ділове партнерство.

© 2009, Думки вголос. Дякую за увагу!