Думки вголос

Рибки

Akceptor — Sun, 29 Aug 2010 17:05:34 +0000

Давненько вже не писав тут позитиву: настрій не той. Та блог іноді читають , тому трохи чогось хорошого для моїх читачів просто мушу зробити, тому публікую невеличке відео з моїми рибками.

Вдома в мене стоїть акваріум на 200 літрів і в ньому живе всього декілька мешканців. На відео – два оскари (або, як їх ще називають, астронотуси); ці хижі риби відносяться до цихлід і про них кажуть, що то практично єдина риба, здатна впізнавати господаря на обличчя. Наскільки це правда не знаю, але банку з кормом впізнають точно
А ще з ними плаває сомик, довжиною сантиметрів із 20 (меншого їм була б спокуса спробувати на смак). Як правильно він називається не знаю, але на вигляд прикольний.

Mixx

Akceptor — Sat, 28 Aug 2010 10:20:24 +0000

Затіяв черговий ребрендинг. Мені подобаються темні тони, тому і блог буде з темним дизайном.
Метрологічне. Подекуди в РУ-неті натрапляв на суперечки як правильно називати «одиницю вимірювання хліба»: буханка, батон, просто хліб? От в українській мові є гарне, хоча чомусь не надто поширене слово «хлібина».
Особисте. Чомусь знову намічається затяжна депресія. Можливо, це наслідки зміни погоди, або закінчення відпустки. Влітку до речі, я практично не відпочивав, якщо не рахувати трьох велопоїздок.

Думки вголос

Akceptor — Thu, 26 Aug 2010 16:55:00 +0000

Оце подумалось таке: якби Вам належало померти просто зараз, то які б відчуття у Вас були? Чи досить часу Ви провели з друзями і близькими, з людьми, яких любите? Чи достатньо жили, насолоджуючись, а не просто марно вбивали час? Чого було б найбільше шкода, а за що раділи би?..

Невже в блогах обов’язково повинні бути картинки до записів?

У чорному-чорному лісі

Akceptor — Tue, 24 Aug 2010 06:32:00 +0000

Цього разу маршрут нашої подорожі пролягав старою бетонкою у Чорному лісі, що веде до покинутої секретної колись частини ракетних військ. Подейкують, що раніше тут була не просто військова частина, а справжнісіньке військове містечко, мешканці якого мали навіть московську приписку. Достеменно ж відомо, що навіть на військових картах цей об’єкт було позначено як піонерський табір…

Навіть зараз входити в цей ліс без дозволу наче й не можна (хоча не через військових, а просто тому, що тут заповідна зона), втім на це правило мало хто зважає і бетонкою катається досить автівок, а в лісі збирають гриби і просто відпочивають (сумніваюся, що у всіх тих людей є відповідний дозвіл). Та й були ми проїздом, розпалювати багаття, вигулювати собак не збиралися. Власне, про саму бетонку розповідати не особливо є про що: дорога тягнеться через ліс десятки кілометрів, на диво в гарному стані і не розібрана місцевими мешканцями. Може таки охороняється якось.

Місцями обабіч дороги дерева ростуть якось дивно, ніби там яка гравітаційна аномалія. А може просто вітер погнув

Трохи ближче до військової частини на перехрестях трапляються отакі пам’ятники Степанові Бандері, з подачі нашої влади ініціативних свідомих громадян уже не героя, які закликають брати з нього приклад і бути патріотом. Чомусь у форм-факторі надгроб’я…

В самій частині теж залишилось мало цікавого: всі підземні приміщення затоплено водою трохи менше, ніж повністю.

Наземні споруди (казарми, гаражі, тощо) не затоплено, і вони навіть практично цілі зовні, якщо не рахувати розбитих вікон.

З середини ж винесено практично все. Правда, до видовбування зі стін труб та проводки ще не дійшло.

Ну і агітматеріали не познімали

Тому довго ми там не затрималися і рушили додому, вирішивши скоротити шлях ґрунтовою дорогою через населений пункт під гордим йменням Посіч. Деталі – в наступному пості.

Базарно-чайовий парадокс

Akceptor — Fri, 20 Aug 2010 06:44:01 +0000

Ходив учора з друзями в одну потенційно ґламурну кафушку на пиво. Отам і згадав про одне питаннячко на засипку, яке мучило мене досить давно.

От чому на базарі люди торгуються за якусь гривну-другу, в магазині купують по карточках зі знижкою декілька відсотків мало не носовички навіть, а от в кафе офіціантам «на чай» залишити десятку – елементарно. Тому що так прийнято: на базарі треба торгуватися а в кафе давати чайові? Чи, може, з якогось принципу?

Я не говорю про тих, хто реально не має грошей (бо вони і в кафушках не сидять), а про пресічну більшість.

Лєбєдєв, атдай часьі!

Akceptor — Tue, 17 Aug 2010 14:46:42 +0000

Може згадував уже, що нещодавно купив собі годинника CANYON (альтиметр, термометр, компас – всі діла). Не від великих прибутків, просто задовбався кожного разу находу витягувати телефон з кишені, тож майже 400 гривень довелося віддати за отаку іграшку.

Але розмова зараз не зовсім про мене. Ото сьогодні перелистував ЖЖшечку такого-собі Тьоми Лєбєдєва і побачив там отаке: ідентичний годинник. Навіть не знаю що тепер робити: викинути нафіг, продати комусь, чи почати пишатися, що сам Артємій вибрав такі самі «котли» як у мене? Пише, що ніби нормальний годинник, до речі

Хочете знати, що ще у мене таке саме, як у Тьоми Лєбєдєва? То не забудьте додати нашу стрічку у свій RSS reader – дізнаватиметеся про все першими

Вояж на Манявський водоспад

Akceptor — Mon, 16 Aug 2010 17:19:35 +0000

І знову трохи про нещодавні події з мого життя. Зрештою, я таки купив велосипед з 29″ колесами, причому зробив це акурат у п’ятницю, 13 числа, всупереч всіляким забобонам А щоб протестувати покупку у «бойових умовах» прямо у суботу ми вирушили в поїздку до Манявського водоспаду, який минулого разу побачити нам не пощастило. Виїхали не надто рано, о 9, маючи намір повернутися до 20. Скажу відверто, я думав що буде важче. Велосипеди з великими колесами наче просто створені для поїздок у гори (якщо порівнювати з класичними «гірськими» MTB, то різниця просто вражає): дрібні нерівності рельєфу велосипед навіть не помічає, накату з гірки достатньо для того, аби при спуску відпочити до наступного підйому, та й угору їхати значно приємніше, аніж на традиційних 26-дюймових колесах.

Сам водоспад теж не розчарував: дістатися до нього було нелегко, дорогою назад навіть довелося трохи підштовхувати чиїсь побиті у екстремальній поїздці «Жигулі» (рев автівки без глушника у горах просто не передати словами), але видовище просто казкове. Шкода, що часу посидіти і помилуватися не було – тож просто скупалися і попили пива. Дорогою назад сонце трохи сховалося і навіть пробував накрапати дощик. Безуспішно.

На жаль, не встигли потрапити ні в Манявський скит, ані на грязьовий вулкан поблизу Старуні, тож доведеться якось повторити вояж .

Трохи про все

Akceptor — Thu, 12 Aug 2010 05:35:08 +0000

Такий-собі пост-підсумок. Скоріше, навіть не підсумок, а проміжні результати моєї кипучої діяльності. По-перше, змінив шаблон блогу (насправді, цей шаблон подобається мені менше за старий, але іноді зміни просто необхідні), не виключено, що трохи згодом підберу гарніший. По-друге, якийсь бот виюзав весь мій ліміт трафіку з сайту (ага, навіть безліміт має свої обмеження) і довелося шукати спосіб як його від сайту віднадити. Проблему вже вирішено, ліміти – поновлено.

І, нарешті, вирішив таки купити собі новий велосипед, бо доводити до нормального стану старий дорого і довго.

69er – гібридний байк

Akceptor — Mon, 02 Aug 2010 17:53:08 +0000

Навздогін велосипедній замітці про бігфутовий «Спеш» хочу поділитися ще однією велосипедною цікавинкою: гібрид ту-найнера з звичайним MTB, тобто переднє колесо ставлять великого діаметру (традиційно 29″), а от заднє – менше, наприклад 26″. Таким чином отримують більший гіроскопічний ефект за рахунок великого переднього колеса, зате економлять на вазі та й швидкості набиратиме такий гібрид значно жвавіше – розкрутити задню 29″-ку ще треба мати духу.

Звідки взялася назва 69er особисто я не розумію: пошук у Google в більшості випадків видає подробиці досить популярної пози з Камасутри, то ж не раджу шукати інформацію про такі велосипеди в присутності дітей (та й в присутності своєї ревнивої дівчини теж;)). В продажі якось теж не зустрічав (воно й не дивно, попит на подібних монстрів у нас невеликий), зате з’явилося бажання трохи допрацювати свого старого вела «напильником»; після покупки нового, звісно ж

Хрест на русі

Akceptor — Wed, 28 Jul 2010 11:12:07 +0000

Напевно, кожен знає, який сьогодні день: іменини Володимира, на честь всім відомого дядечка з одногривневої купюри, що у далекому 988 хрестив Київську Русь. І, хоч дата зовсім не «кругла», багато хто святкує цей день, а росіяни навіть намагаються зробити його мало не державним святом; насправді ж ставлення до такої події просто не може бути однозначним.

При всій повазі до християнства, варто зрозуміти, що хрещення Русі до віри та релігії відношення мало дуже далеке – насамперед тут справа була у політиці і з таким самим успіхом слов’яни могли за один день стати мусульманами чи кришнаїтами. Тож церкві, перш ніж святкувати цей день, варто замислитися над том, чому релігію, яка проповідує добро, любов і прощення насаджували силою, а людину, яка все це затіяла, ще й зарахували до лику святих.

В той же час, з точки зору політичної стабільності хрещення принесло свої плоди, об’єднавши Русь (і ставши приводом для винищення противників, про це теж не варто забувати).