Думки про душу 8


Деяких людей так пре сперечатися на релігійні теми, що аж дивно як їм це не набридає. Втім, теми такі дійсно цікаві і є практично невичерпним джерелом корму для різного роду тролів, контенту для сайтів, просто основою для СРАЧів та й, зрештою, про що ще говорити напередодні Великодня, як не про релігію?

Я вже якось казав, що маю власний погляд на питання, що традиційно перебувають у юрисдикції священнослужителів і міг би навіть розробити власне відгалуження християнства, що базується на паралелях із ІТ технологіями. Не планую наразі цього робити, хоча зиск з такого “духовного стартапу” міг би бути чималим, при грамотному маркетингу можна потягатися навіть з різними соціальними мережами і онлайн-іграми 😉

Традиційно напередодні великих церковних свят люди згадують про такий компонент самого себе, про який переважно не думають протягом всього іншого часу, а саме про душу. Між іншим, питаня того чи існує душа і що це взагалі таке дуже неоднозначне і об нього можна запросто наламати цілу купу списів. Фактично, якщо сперечатися на предмет релігії у цілому вам, скажімо, набридло – завжди можна перейти до обговореня окремих аспектів, як от душі.

У моєму уявленні душа – це нематеріальна сутність кожної людини чи тварини, свого роду “операційна система” живої істоти, яка робить кожного з нас індивідуальністю. Так, я вірю у те, що і тварини мають душі, бо кожна тварина це теж індивідуальність. Чи є душа у рослин стверджувати не беруся. Можливо, у більш широкому розумінні цього поняття і є, просто якась спрощена версія з обмеженим “функціоналом” (зрештою, зараз лінукси ставлять мало не на чайники, але при цьому назвати чайник комп’ютером якось язик не повертається).

Друге питаня, яке дуже всіх цікавить: чи душа безсмертна. Це зрозуміло – безсмертна душа дає людині якусь надію на продовження існування після того, як на цьому світі її час буде вичерпано, саме на безсмертності душі акцентують переважно релігійні догми, обіцяючи житя після смерті у тому чи іншому його прояві (реінкарнація душі, страшний суд і вічне житя у Раю, або ж і вічні муки у Пеклі). Абстрагуючись від того, що стається з душею після смерті тіла, я скажу тільки що технічно душа безсмертна, бо нематеріальна. Грубо кажучи, операційна система вашого ПК може бути перенесена на інший комп’ютер і працювати собі там – чим не реінкарнація? Також існують програми, які дозволяють зробити резервну копію ОС і потім відновити її після тривалого періоду “неіснуваня” – той факт, що файли записані десь на “RW-шці”, яка валяється у шухляді, ще не означають, що у них колись знову виникне потреба, але потенційно “воскресити” таку операційну систему можливо. Причому навіть тоді, коли “тіло” уже давно не існує…

В принципі, звідси випливає і можливість переселення душ, та навіть їх клонування. Ану підкажіть чи якась із сучасних релігій всерйоз замислювалася над тим, чи можна скопіювати людську душу? Мабуть що ні, але виглядає цілком можливим, як на мене.

Саме душа і є тією невидимою межею, що розділяє живу і неживу матерію. Тіло людини може залишатися у придатному стані, але без душі воно буде просто купою м’яса… Жити без тіла душа теж не може – бо інформації потрібен матеріальний носій.

Як і операційна система, душа потребує для комунікації з тілом певних “драйверів”, набір яких може дещо відрізнятися у різних людей. Саме цим можна пояснити як надприродні здібності, так і фантомні болі, психосоматичні проблеми, ефект плацебо. Доступ до низькорівневих функцій організму за замовчуванням заблоковано і тому люди переважно не вміють напряму керувати серцебиттям, або затримувати дихання довше, ніж це безпечно для організму. Тому, кажуть, людина не може сама собі свідомо прокусити руку до крові – заблоковано у драйверах 🙂 Але у окремих випадках обмеження можна обійти, що і демонструють нам різного роду йоги.

Крім “пристроїв”, що мають “апаратну складову” (органи відчуттів, кінцівки), є і “віртуальні”: інтуїція, совість (щоправда, у багатьох вона змонтована на /dev/null ).

Наостанок зауважу, що питання існування душі ніяким чином не корелює із питанням існування Бога чи богів. З моєї точки зору душа – чисто технічний момент, який при певному рівні технології може бути відділений від тіла самими людьми і таки чином ми можемо фактично досягнути безсмертя, замінюючи свої тіла іншими біологічними чи кібернетичними вмістилищами для душі.

Інша річ, що і програмне забезпечення піддається пошкодженню і тому жити вічно, вочевидь, таки не вийде – від збоїв матеріальної субстанції, що потягнуть за собою втрату даних нікого не застраховано. Хіба що робити резервні копії і зберігати їх десь на випадок форсмажору. Або з’явиться ціла нова професія, представники якої копирсатимуться у душі з дебагером. Але це вже зовсім якийсь кіберпанк виходить…

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 thoughts on “Думки про душу

  • molinski

    В усі часи описи вічного знаходили нові сили, бо робилися на основі того часу, коли описувалися. Тому все так і є

  • Владислав

    Загалом з більшістю речей я згідний. Не згідний лише з термінологією. Ну саме слово “душа” мені сильно асоціюється з усілякою релігійною бурдою, тому я використовую інший термін. А саме “свідомість” – це сукупність всіх думок, почуттів, відчуттів, пам”яті, підсвідомості і ще різних дрібних речей.
    Основа свідомості знаходиться в мозку, тіло лише будує додаткові компоненти свідомості, проте ті додаткові компоненти не можуть існувати без основи, а основа без них – може.
    Отже, якщо основа свідомості є фактично нашим мозком, то вона є матеріальною. Тобто із загибеллю мозку помирає і свідомість. Ось так.

  • igor

    От цікаво, коли наприклад людина спить, або втратила свідомість, то що тоді відбувається з душею? Вона також спить? Або наприклад коли людина хворіє на склероз або слабоумство на старості, то душа також хворіє і після смерті не буде відновлена, всі ті дані які пропали десь зберігаються?
    А стосовно переселення душ є цікавий фільм “Ключ від всіх дверей”

    • Akceptor Від автора

      Коли людина спить, то спить лише частина душі – мозок функціонує і уві сні, не працює хіба що свідомість, та й то не завжди.
      Про “хворобу душі” то у мене є просте пояснення. Знаходите на компі, що працює під WindowsXP прихований файл boot.ini і видаляєте. Перезапускаєте комп.
      Всі дані залишилися на місці, операційну систему фактично не ушкоджено і досить просто відновити її роботу. Але у пересічного користувача враження, що комп’ютер зламався.
      Також можете поекспериментувати із видаленням, скажімо, файлу explorer.exe – це робочий стіл вінди. Тільки спочатку процес з пам’яті доведеться вбити.