Чи щасливий я? 4


Недавно одна маленька дівчинка (хе-хе, вона себе у цих словах впізнає 🙂 ) запитала мене просту, здавалося б, річ. Чи я щасливий. Просте питання, на яке немає простої відповіді (як, між іншим, і на більшість простих питань взагалі). Бо, хоч я і писав колись про ціну щастя, та не надто задумувався над тим, що ж це щастя собою являє.

А щастя – це коли ти не думаєш про нього. Знаєте, як у Фаусті: “спинись, хвилино – ти прекрасна”. От це я і називаю щастям, просто коли хочеться аби якийсь конкретний момент часу зупинився назавжди. Або щоб велетенський метеорит, якщо він таки летить до Землі, прибув сюди негайно – померти зараз, аби лише не проминуло це відчуття…

Коли я був маленьким то був щасливим. У мене були друзі, про яких я не задумувався друзі то чи ні, ми просто гралися разом. У мене не було проблем, а як було боляче, то завжди можна було поплакати. І всі неприємності, що могли трапитися, легко вирішувли батьки, і не треба було робити щось неправильне, прикидаючись, що то так має бути. І не було дурної роботи, яку я, між іншим, любив і був у певному сенсі щасливий від неї ще кілька років тому.

Тій дівчинці, між іншим, я сказав трохи більше причин того, що я наразі не можу назвати себе щасливим. І, чесно кажучи, навряд чи зможу у найближчому майбутньому. Бо ж чудес не буває.

Почитайте ще оце:


Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 thoughts on “Чи щасливий я?