Чому мені варто було вивчати Spring Framework


На днях у IT-академії нам розповідали про таку штуку як Spring Framework для Java. Що це таке неважко загуглити, в принципі, але я для себе зробив висновок наступного плану: основна “фішка” Spring Framework – можливість спростити життя програмістів за рахунок спрощення життя непрограмістів. Принаймні, мене таке пояснення влаштовує, бо навіть довелося якось мати справу з однією такою розробкою, щоправда (на щастя) недовго.

Багато хто знає, що свого часу я брав участь у розробці парочки Java-аплетів для так званої віртуальної лабораторії технологічних вимірювань. Аплети можна побачити і зараз, ми все ще ними користуємося (з ряду причин), хоча тепер уже цілком ясно, що ні для якого серйозного проекту, пов’язаного із дистанційним навчанням, вони толком не годяться. Хоч би тому, що аплет працює на стороні клієнта, а далеко не кожен клієнт вміє встановити Java-машину.

Тоді ж у нас були і справді наполеонівські плани (при чому, ми взялися їх реалізувати на Java, якої до того часу не вивчали), бо ми збиралися не просто зробити одну програму, але накодити купу варіантів реалізації моделей для кожної віртуальної лабораторної установки і створити такий-собі Java-конструктор, з якого кожен міг би складати собі лабораторну установку. Грубо кажучи, для кожного студента мав би генеруватися окремий варіант лабораторної роботи. Тоді ми планували робити це на стороні сервера, підміняти класи у JAR-ці і т.п. Добре, що так і не стали реалізовувати таку єресь. А чому? Бо більшість викладачів, яким ми пропонували допомогу і консультації для розробки схожих аплетів, просто казали, що ця робота потребує купи кваліфікованих програмістів 🙂

Так от про Spring і спрощення життя. Spring реалізує багато класних фіч, у тому числі інверсію керування (Inversion of Control) і тотальне розділення програми на MVC-складові. Що найприємніше, для генерування 100500 різних варіантів лабораторної роботи зовсім не треба програмувати код. Просто треба мати у папочці компоненти і зліплювати їх докупи за допомогою написання відповідного XML-файлу. Особливо ледачі можуть зробити якийсь спеціалізований редактор для цього діла.

В чому плюс? Відмазатися фразою “я не програміст” вже не зможе ніхто, бо треба буде просто правити текстовий файлик (якщо знайдуться і ті, кому не під силу настільки “складна” операція, то варто задуматися про компетенцію цих людей в принципі). Використання сервлетів і перенесення усією програми на сторону розробника дозволить не переживати за користувачів, для яких установка JVM рівноцінна до подвигу.

Круто? Ага! Лишилося знайти парочку ініціативних розробників, які візьмуться за таку справу…

Почитайте ще оце:

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *