2013: Рік, що минув


Новий рік уже близько і я, як традиційно багато блогерів, надумав написати собі якийсь такий новорічний пост, у якому підсумувати що ж такого цікавого сталося зі мною за цей рік. Можна ще будувати плани на наступний рік, але, як показує досвід, справа то зовсім невдячна. Тому просто підсумую із чим же я входжу у рік 2014.

Почну, мабуть, із того, що приносило за цей рік найбільше трафіку на цей блог. Тобто з DVB-T2 тюнерів- чудо пристроїв, здатних приносити радість перегляду “Першого Національного” у цифровій якості в кожен дім. Дешево, та ще й підключити до телевізора може кожна пенсіонерка. Насправді виявилося, що і підключити Т2 до старого телевізора не так просто (а не у всіх пенсіонерок смарт-ТВ), та й глючить омріяний тюнер добряче. Думаю, міг би претендувати на титул “розчарування року”, якби не черговий Майдан. Але це ми забігаємо наперед 🙂 Та й про той майдан всі в курсі, тож нема чого писати про нього ще раз.

Наступним пунктом, якому я присвятив багато часу, було навчання у Softserve IT Academy і потім ще трохи Java у рамках намагань зробити електронний журнал викладача. І, якщо з навчанням у ІТА все було успішно, то на журнал довелося забити. Просто тому, що змінив роботу і питання стало не актуальним 🙂 Це сталося трохи пізніше вже, а саме у квітні, проте більше мене з вищою школою не пов’язує нічого, окрім диплому ІФНТУНГ. У новий рік я входжу вже з новою роботою; із завданнями, над якими мені цікаво і приємно працювати. Звісно, всі не можуть стати айтішниками (для тих хто все ж хоче, я іноді публікуватиму анонси всіляких курсів від місцевих ІТ-компаній, тож треба просто підняти дупу з крісла і зробити це), але за цей рік із “нафти” до “серву” звалило як мінімум 3 людини викладацького складу (це лиш із тих, кого я знаю особисто) і чимало студентів (хоча у відсотковому співвідношенні все ж мало).

2013 рік одним малюнком

2013 рік одним малюнком

Також цього року у Франківську відкрився магазин із моделями на радіо керуванні – “Заряд”, тож тепер місцева тусовка моделістів якось трохи більш сконцентрована, кілька разів влаштовувалися покатушки і т.п. На жаль, я поки не купив собі там нічого, та й взагалі на такі забавки часу багато не виділяв, максимум що грався із кімнатним квадрокоптером. У 2014 році треба буде надолужити, бо інвестицій у техніку трохи вкладено, а толку щось нема 🙁 Щось схоже і з велосипедом: катався цього року небагато, зате були поїздки, які згадуватиму з задоволенням, а отже, все супер.

Ще цього року мені стукнуло 31. Нічого особливого, але факт 🙂

Справи інтернетні. Блог за цей рік оновлювався кілька разів і кілька разів його було зламано. У таких ситуаціях дуже приємно що техпідтримка “Хостенко” працювала у такі моменти на висоті: вони справно повідомляли як позбутися злоякісного коду і як запобігти цьому надалі. Дякую. Між іншим, за цей рік “Хостенко” впровадили автоматичні бекапи і можливість відновлення сайту одним кліком миші, та й швидкість роботи хостингу наче зросла. Якщо думаєте над тим, аби зробити сайт на двигунці WordPress – спробуйте Хостенко (протягом місяця введіть промо-код Akceptor-2014 і отримайте 10% знижки). Інші сайти свої закинув і думаю або продати, або просто закрити, бо не вистачить часу на все і треба робити якийсь вибір. Також зовсім недавно я нарешті встановив собі новий інтернет від NetGroup – це безпровідний інтернет, але нелімітований за трафіком і досить швидкий.

Це наче всі ключові події, які відбулися за цей рік у моєму житті. Мабуть.

Але події насправді ніщо без людей, бо саме люди змінюють наше життя і стають іноді винуватцями тих подій, іноді каталізатором, а іноді просто дають нам силу і сміливість зробити потрібний крок самим. Одна така особлива людина підтримувала мене у всьому протягом цього непростого для мене року і я б хотів їй подякувати. У фінальних титрах року, так би мовити.

Колись одна маленька дівчинка запитала мене просту, здавалося б, річ. Чи я щасливий. І тоді я навів цілу купу аргументів стосовно того, що не щасливий, а потім ще й довго розказував, що концептуально бути щасливим – то одне, а у реальному житті все набагато складніше і т.п.

За цей рік (насправді може трішки менше або й трішки більше часу) та дівчинка навчила мене розуміти одну штуку. Щастя – це стан тієї людини, яка про це щастя говорить, а не якась глобальна категорія. Насправді багато проблем і незадоволення у мені було від того, що я просто під таким кутом дивився на життя, а не через те, що все так складно і погано. Я все ще не люблю новий рік як свято, але вже розумію, що свято не в тому, аби наїстися олів’є і напитися шампанського. Свято починається набагато раніше. Наприклад із вбирання ялинки. Наприклад із подарунків на день Святого Миколая. Наприклад тоді, коли ти лиш думаєш про ті подарунки і які емоції вони викличуть у людини, яка їх отримає. Це справжнє свято.

Очевидна ніби річ, а стільки часу йде на те, аби її зрозуміти. Ще не один рік піде, щоб сприйняти її як належне. Але перший крок вже зроблено. Людина, яка стверджує, що я навчив її казати правду, насправді навчила цьому мене. Казати правду не лише їй, але й самому собі. І коли одна маленька дівчинка знову запитає мене чи я щасливий, то я зможу впевнено сказати їй: “Так, я щасливий!”

І пошепки додати: “Дякую…”

Почитайте ще оце:

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *