Дорога… Напевно, нема в цьому життi нiчого бiльш простого й водночас бiльш загадкового. Коли вирушаєш кудись далеко, куди добиратися треба дуже i дуже довго, незалежно вiд мети подорожi, з часом починаєш замислюватись над тим, що дорога – єдине, мабуть, явище, в якому сплелися простiр i час… Ми, мабуть, вже так звикли до мандрiвок, або ж навпаки вiдвикли вiд них. Тому й не звертаємо уваги на те, що заходимо в автобус чи поїзд колись i десь, а виходимо вже в абсолютно іншому мiсцi. I весь час, проведений у дорозi, ми не робимо практично нiчого… Ми просто живемо, ми є.
Ми iснуємо самi для себе i для тих, хто мандрує з нами. А всi iншi, може й не звертають уваги на факт нашої подорожi. Ми для них або є або нема, для тих хто iснує за межами нашої дороги. Третього не дано… Цим дорога й нагадує менi життя. А ще тим, що, як i життя вона закiнчується якраз тодi, коли ми вже встигли до неї звикнути…
Шукаєте місце, де можна відпочити у мандрах? Відвідайте готель “Баккара” і Ви зрозумієте, що і в гостях можна почувати себе як удома. І можете сміливо радити цей заклад нашим іноземним гостям, наприклад, коли вони приїдуть до Києва подивитися на Евро 2012, Ви зможете показати їм the best hotel in kiev, ever!
Життя – важкий наркотик.
