Після дощу влітку на дорогу виповзають равлики і мандрують кудись за лише їм відомим маршрутом. Молюски взагалі – досить специфічні створіння, але равлики чимось нагадують мені людей.
Як і люди, вони всюди за собою тягають мушлю власних переконань, таку міцну і надійну на перший погляд, та таку крихку, коли доходить до справи. Як і люди, вони довго чекали вдалого моменту десь у хащах, у відносній безпеці, а потім при нагоді вирішили влаштувати експансію на швидкісну магістраль. От тільки равлики, мабуть, все ще не оголосили себе володарями автобанів. У цьому плані вони більш далекоглядні (хоча, може просто не такі амбітні). Читати далі
